"26" березня 2015 р.Справа № 916/2567/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 73 080 грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: Роман В.С. за довіреністю
Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю
Суть спору: про стягнення компенсації у розмірі 73 080 грн.
У судовому засіданні від 24.07.2014р. оголошено перерву до 07.08.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 07.08.2014р. оголошено перерву до 09.09.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 24.03.2015р. оголошено перерву до 26.03.2015р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації у розмірі 73 080 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 липня 2014 року порушено провадження по справі № 916/2567/14.
У судовому засіданні від 24.07.2014р. представником позивача було заявлене клопотання про здійснення фіксації судового процесу (вх. № 19282/14 від 24.07.2014р.).
У судовому засіданні від 24.07.2014р. представником відповідача було заявлене клопотання № М-1 від 24.07.2014р. (вх. № 2-3060/14 від 24.07.2014р.) про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" надати для огляду у судовому засіданні екземпляр товару - карамельну цукерку із зображенням, схожим на зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
05.08.2014р. до матеріалів справи надійшов відзив Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 № М-2 від 05.08.2014р. (вх. № 20262/14 від 05.08.2014р.) відповідно до якого відповідач просить суд у задоволені позову відмовити.
У судовому засіданні від 07.08.2014р. представником позивача було заявлене клопотання про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (вх. № 2-3268/14 від 07.08.2014р.).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2014р. строк розгляду справи № 916/2567/14 було продовжено до 11.09.2014р.
08.09.2014р. до матеріалів справи надійшли письмові пояснення позивача (вх. № 23270/14 від 08.09.2014р.).
09.09.2014р. до матеріалів справи надійшло клопотання позивача (вх. № 23339/14 від 09.09.2014р.) про залучення до матеріалів справи цукерки "Карамель Turk maik на па" з зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Медведь".
У судовому засіданні від 09.09.2014р. представником відповідача були надані письмові пояснення № М-3 від 09.09.2014р. (вх. № 23375/14 від 09.09.2014р.) та письмові пояснення № 2 (вх. № 23373/14 від 09.09.2014р.).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2014р. по справі № 916/2567/14 було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності. На вирішення експерта поставлені наступні питання: чи містить в собі зображення, розміщене на карамельній цукерці "Маша і Медведь", ознаки об'єкта авторського права, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"? чи є частина аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" - малюнку із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" оригінальною? чи може персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", самостійно використовуватися як частина вищеназваного аудіовізуального твору? Провадження у справі зупинено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. ухвалу господарського суду Одеської області від 09.09.2014р. по справі № 916/2567/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 09.09.2014р. по справі № 916/2567/14 залишено без змін.
Супровідним листом від 08.12.2014р. № 916/2567/14/8327/14, після перегляду ухвали суду від 09.09.2014р. в апеляційному та касаційному порядку, матеріали справи № 916/2567/14 були направлені до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності для проведення судової експертизи.
26.02.2015р. матеріали справи № 916/2567/14 були повернуті до господарського суду Одеської області разом із супровідним листом № 123 від 23.02.2015р. (вх. № 5294/15 від 26.02.2015р.) без проведення відповідної судової експертизи в зв'язку з тим, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р. провадження у справі № 916/2567/14 було поновлено та справу призначено до розгляду.
25.03.2015р. до матеріалів справи надійшли письмові пояснення представника відповідача № М-4 від 25.03.2015р. (вх. № 7817/15 від 25.03.2015р.).
Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
13 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації у розмірі 73 080 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на той факт, що відповідач незаконно розповсюджує карамельні цукерки із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційний серіал "Маша і Медведь", що в свою чергу, є незаконним, суперечить чинному законодавству про авторське право та суміжні права, порушує виключні авторські права суб'єкта авторського права - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь". На підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, позивач, крім іншого, посилається на фіскальний чек від 27.03.2014р.
Крім того, у своєму позові позивач зауважує, що вина останнього полягає в тому, що відповідач не звертався до позивача ані за офіційною інформацією про поставлений товар, ані за дозволом реалізувати наявний у відповідача контрафактний товар, а просто ввів свідомо та умисно вказаний товар в цивільний обіг.
Водночас, позивач зазначає, що йому не відомо про час початку продажу контрафактної продукції, тому що такі відомості можуть бути отримані з бухгалтерських документів відповідача. Проте, відповідач є власником магазину, торгівельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, виходячи з цього можна дійти однозначного висновку, що до постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобов'язані постачати товари партіями в сотні примірників, а отже обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.
Крім іншого, в обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 4 червня 2010 року N 5, зокрема, пунктів 11, 12, 44.
Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № М-2 від 05.08.2014р. (вх. № 20262/14 від 05.08.2014р.) та зазначає, що продаж цукерки не може вважатись порушенням авторських прав позивача на аудіовізуальний твір; відповідач не вчиняв дій, що можуть вважати порушенням авторського права, а також позивач не довів, що відповідач здійснив продаж цукерок із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Також відповідач зазначає, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відбулось публічне сповіщення аудіовізуального твору, а отже і відсутні докази порушення авторських прав позивача на відповідний твір.
Позивач, в свою чергу, не погоджується з позицією відповідача про що зазначив у письмових поясненнях від 08.09.2014р. (вх. № 23270/14 від 08.09.2014р.).
Відповідач також заперечує проти доводів позивача, зазначивши про це у письмових поясненнях № М-3 від 09.09.2014р. (вх. № 23375/14 від 09.09.2014р.) та письмових поясненнях № 2 (вх. № 23373/14 від 09.09.2014р.).
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 73 080 грн., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" - персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1".
При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про що зазначено також у п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Так, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторін наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об'єкту авторського права.
Оцінюючи належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", а саме персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд зазначає наступне.
Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Замовник) та ОСОБА_5 (Автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення № ОК-2/2008 відповідно до п. 1.1 якого Автор-виконавець зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу "Маша и Медведь" в строк до 23.09.2008р., а Замовник зобов'язався прийняти його та оплатити.
В подальшому, на підставі службового завдання від 12.05.2008р. № 1/МиМ-С1 Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" було доручено режисеру-постановнику ОСОБА_6, а останнім створено авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь" під робочою назвою „Первая встреча", про що свідчить акт приймання фільму від 06.01.2009р.
23.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" та ОСОБА_5 було підписано акт здачі-приймання робіт відповідно до якого Автор-виконавець створив та передав Замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь".
Згідно з п. 1.3 вказаного акту Автор-виконавець передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" (мовою оригіналу: "Первая встреча", Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись рыбка", "Весна пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей") в повному об'ємі Замовнику.
08.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Правовласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Медвєдь" (Набувач) було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") (надалі - договір № 010601-МиМ від 08.06.2010р.), за умовами якого Правовласник передав Набувачу виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал "Маша и Медведь", а Набувач зобов'язався сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.
Згідно з п. 1.3 договору № 010601-МиМ від 08.06.2010р. Правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір.
Відповідно до п. 1.4 договору № 010601-МиМ від 08.06.2010р. виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі.
Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правовласник передає Набувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи названі елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
За змістом ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" - частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014р. у справі № 916/1802/14 встановлено, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" та зображення цих персонажів є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому й розглядатися як твори.
Враховуючи зазначене, оскільки персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - "ІНФОРМАЦІЯ_1" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а також з пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, 27.03.2014 року представником позивача особисто в крамниці "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та в якому ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, було придбано цукерку "Карамель Turk maik на па" вартістю 1,15 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 27.03.2014 року та касового чеку з АБ "Південний" від 27.03.2014р., код авториз.: 669636. На упаковці вказаної цукерки розміщено малюнок із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь".
При цьому, з огляду на відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору -мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права", подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У пункті 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.
За змістом вищевказаної Постанови від 17.10.2012р. № 12 розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 73 080 грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.
Також позивач звертає увагу суду на те, що оскільки відповідач є власником магазину, торговельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, то для постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобов'язані постачати товари партіями в сотні примірників. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.
На думку позивача, дійсним наміром відповідача було отримати прибуток незаконним шляхом, через багаторазове порушення виключних прав позивача.
При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів, та фактичну неможливість інформування кожного з покупців, про факти придбання ними саме контрафактного товару та відповідну неможливість відповідачу вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.
Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
Позивач також зазначає, що для захисту порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" на території України був виданий наказ № 02/02, яким визначені ставки добровільної компенсації за порушення авторського права. Відповідно до вказаного наказу у випадку порушення авторських прав фізичною особою-підприємцем (юридичною особою), що здійснює торгівлю в магазинах, встановлюється компенсація у разі добровільного врегулювання порушення у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а у разі відмови від добровільної виплати компенсації, в результаті чого подано позовну заяву про захист авторських прав, в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
Наявні в матеріалах справи докази, а саме фотокопії упаковки придбаного товару, свідчать про те, що жодних доказів, які б свідчили, про наявність або відсутність правових підстав для використання третьою особою частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" шляхом розміщення зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" на упаковці цукерок позивачем суду не надано.
Також матеріали справи не містять і жодних відомостей, підтверджуючих замовлення відповідачем виготовлення цукерок із розміщенням на їх упаковці зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою подальшої реалізації.
Крім того матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь", а також доказів, що підтверджують вчинення відповідачем раніше порушень виключного права позивача на персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" як частину аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь".
При цьому, з матеріалів справи, зокрема, фіскального чеку від 27.03.2014 року вбачається, що відповідачем було реалізовано лише одну одиницю товару - цукерки, вартістю 1,15 грн.
Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Підпунктом 51.3 пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" закріплено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з огляду на малозначимість порушення, вчиненого відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 73 080 грн. за порушення ним авторських прав позивача шляхом продажу однієї одиниці товару - цукерки "Карамель Turk maik на па" вартістю 1,15 грн., не відповідають критеріям справедливості, добросовісності та розумності, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2014р. по справі № 910/10421/14.
При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд вважає правомірним покладення останніх на відповідача з огляду на положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої - якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" відмовити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (65023, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (резидент РФ, 129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р № 40702810900000013706 в ПАТ Банк "Открытие", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 31.03.2015 року
Суддя Степанова Л.В.