"26" березня 2015 р.Справа № 916/365/15-г
За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія"
про стягнення 20 073,48 грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: Науменко О.В. за довіреністю
Від відповідача: Коротков С.О. за довіреністю
Суть спору: про стягнення 20 073,48 грн.
У судовому засіданні від 24.02.2015р. оголошено перерву до 12.03.2015р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 12.03.2015р. оголошено перерву до 17.03.2015р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні від 17.03.2015р. оголошено перерву до 26.03.2015р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення 20 073,48 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2015р. порушено провадження у справі № 916/365/15-г.
У судовому засіданні від 24.02.2015р. представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії було надане клопотання про припинення провадження у справі № 117/6 від 24.02.2015р. (вх. № 2-1011/15 від 24.02.2015р.) згідно з яким позивач, у зв'язку з погашенням відповідачем під час розгляду справи основного боргу у розмірі 18 779,88 грн., просить провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" основного боргу у розмірі 18 779,88 грн. припинити на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Також, у судовому засіданні від 24.02.2015р. представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії були надані письмові пояснення (вх. № 5037/15 від 24.02.2015р.) відповідно до яких наполягає на стягнені з відповідача пені та 3 % річних.
У судовому засіданні від 24.02.2015р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" було надано клопотання № 116/6 від 24.02.2015р. (вх. № 5038/15 від 24.02.2015р.) про залучення до матеріалів справи додаткових документів.
У судовому засіданні від 12.03.2015р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" було надано відзив на позовну заяву № 173/6 від 12.03.2015р. (вх. № 6500/15 від 12.03.2015р.) згідно з яким відповідач просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні від 17.03.2015р. представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії були надані письмові пояснення по справі № 20А.3/10-171 від 16.03.2015р. (вх. № 6918/15 від 17.03.2015р.).
Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
18 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Замовник) та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Виконавець) було укладено договір № КД-4547 (надалі - договір № КД-4547 від 28.10.2003р.) відповідно до розділу 1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе: виконання технічного обслуговування засобів пожежної безпеки (АПС) на об'єкту побутові та складські приміщення 2 та 4 поверхів складу № 14, надалі "Об'єкт"; організацію та здійснення, зусиллями робітників загону ВПО порту, контролю за протипожежним станом Об'єкта, за допомогою сигналу, що виведений, про пожежу (несправності) від встановлення автоматичної пожежної сигналізації (АПС) на пожежний пост централізованого нагляду (КИСЦН "Дунай") ВПК - 1.
Відповідно до п. 3.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р. оплата робіт Виконавця здійснюється замовником щомісячно у розмірі 594 грн. 73 коп. по безготівковому розрахунку на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту-довідки виконаних робіт.
Пунктом 4.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р. передбачено, що у разі порушення строків оплати п. 3.2 даного договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмір подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє на протязі одного календарного року, з подальшою пролонгацією на той же строк, якщо ні одна з сторін не потребує його припинення (п. 5.1 договору № КД-4547 від 28.10.2003р.).
В подальшому, додатковими угодами до договору № КД-4547 від 28.10.2003р. пункт 3.2 був викладений в новій редакції.
Так, відповідно до п. 4 додаткової угоди № КД-4547/3 від 01.07.2010р. до договору № КД-4547 від 28.10.2003р., п. 3.2 був викладений наступній редакції: оплата робіт Виконавця здійснюється замовником щомісячно у розмірі 2682 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ по безготівковому розрахунку на протязі 15-ти банківських днів з моменту отримання рахунку Замовника.
Згідно із додатковою угодою № КД-4547/4 від 13.06.2013р. до договору № КД-4547 від 28.10.2003р., у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", сторони дійшли згоди про зміну преамбули договору, виклавши її наступній редакції: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Замовник) уклали цей договір про наступне.
Як зазначає позивач у своєму позові, на виконання вищенаведених умов договору № КД-4547 від 28.10.2003р. та наданих за період з травня по листопад 2014 року послуг, сторонами були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт № 169 на суму 2 682,84 грн. за травень 2014р.; акт № 188 на суму 2 682,84 грн. за червень 2014р.; акт № 206 на суму 2 682,84 грн. за липень 2014р.; акт № 223 на суму 2 682,84 грн. за серпень 2014р.; акт № 241 на суму 2 682,84 грн. за вересень 2014р.; акт № 259 на суму 2 682,84 грн. за жовтень 2014р.; акт № 278 на суму 2 682,84 грн. за листопад 2014р.
Крім того, за твердженням позивача, відповідно до зазначених акті, останнім були виставлені відповідачу наступні рахунки для сплати: № 910072 від 05.06.2014р. на суму 2 682,84 грн.; № 910103 від 04.07.2013р. на суму 2 682,84 грн.; № 910110 від 05.08.2014р. на суму 2 682,84 грн.; № 910123 від 04.09.2014р. на суму 2 682,84 грн.; № 910156 від 03.10.2014р. на суму 2 682,84 грн.; № 910174 від 03.11.2014р. на суму 2 682,84 грн.; № 910180 від 04.12.2014р. на суму 2 682,84 грн., які в свою чергу залишаються несплаченими Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія".
В подальшому, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії неодноразово зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" з претензіями № 20А.3/6-779 від 11.09.2014р., № 20А.3/6-829 від 23.09.2014р., № 20А.3/6-842 від 29.09.2014р. та № 20А.3/6-1072 від 03.12.2014р., які в свою чергу були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 779,88 грн., пеню у розмірі 1 160,20 грн., 3 % річних у розмірі 133,40 грн., всього - 20 073,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе за договором № КД-4547 від 28.10.2003р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, а також а також положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
В подальшому, під час розгляд справи, у судовому засіданні від 24.02.2015р. представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії було надане клопотання про припинення провадження у справі № 117/6 від 24.02.2015р. (вх. № 2-1011/15 від 24.02.2015р.) згідно з яким позивач, у зв'язку з погашенням відповідачем під час розгляду справи основного боргу у розмірі 18 779,88 грн., просить провадження у справі в даній частині припинити на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем під час розгляду справи були надані письмові пояснення № 20А.3/10-171 від 16.03.2015р. (вх. № 6918/15 від 17.03.2015р.) відповідно до яких позивач просить суд не враховувати зазначену в позовній заяві суму пені у розмірі 2,06 грн. та 3% річних у розмірі 0,22 грн. за рахунком № 9101080.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18 779,88 грн., пені у розмірі 1 158,14 грн. та 3% річних у розмірі 133,18 грн., згідно наведеного у позовній заяві розрахунку.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" проти позову заперечує та просить суд у задоволені позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 173/6 від 12.03.2015р. (вх. № 6500/15 від 12.03.2015р.). Так, відповідач зауважує, що основний борг у розмірі 18 779,88 грн. було сплачено у повному обсязі. Щодо вимог про стягнення пені та 3 % річних, відповідач вважає, що позивачем були враховані календарні дні, а не банківські, як-то передбачено п. 3.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р., а отже у позові необхідно відмовити відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005р. № 01-8/344.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до п. 3.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р., у редакції додаткової угоди № КД-4547/3, оплата робіт Виконавця здійснюється замовником щомісячно у розмірі 2682 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ по безготівковому розрахунку на протязі 15-ти банківських днів з моменту отримання рахунку Замовника.
Водночас, як вбачається зі змісту клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії про припинення провадження у справі № 117/6 від 24.02.2015р. (вх. № 2-1011/15 від 24.02.2015р.) Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" 18.02.2015р. було погашено заборгованість за договором № КД-4547 від 28.10.2003р. у розмірі 18 779,88 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 225 від 18.02.2015р. та свідчить про відсутність предмету спору між сторонами по справі у даній частині позовних вимог.
Відповідно до п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують погашення відповідачем суми основного боргу після порушення провадження у справі, яка, в тому числі, є предметом спору по даній справі, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами по справі спору в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії заборгованості у розмірі 18 779,88 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в даній частині позовних вимог згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" пені за період з 04.07.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 327,37 грн., з 04.08.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 276,14 грн., з 03.09.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 221,01 грн., з 03.10.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 165,89 грн., з 30.10.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 116,28 грн., з 02.12.2014р. по 26.12.2014р. у розмірі 51,45 грн., всього у розмірі 1 158,14 грн. згідно наданого розрахунку та з урахуванням письмових пояснень щодо суми пені у розмірі 2,06 грн. за рахунком № 9101080, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № КД-4547 від 28.10.2003р. були виставлені для оплати наступні рахунки:
- № 910072 від 05.06.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 13.06.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-010658;
- № 910103 від 04.07.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 14.07.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-010770;
- № 910110 від 05.08.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 13.08.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-010873;
- № 910123 від 04.09.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 12.09.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-011019;
- № 910156 від 03.10.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 09.10.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-011113;
- № 910174 від 03.11.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 11.11.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-011196;
- № 910180 від 04.12.2014р. на суму 2 682,84 грн., отриманий відповідачем 15.12.2014р. згідно реєстру виданих рахунків № 0-011315.
Відповідно до п. 3.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р., у редакції додаткової угоди № КД-4547/3, оплата робіт Виконавця здійснюється замовником щомісячно у розмірі 2682 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ по безготівковому розрахунку на протязі 15-ти банківських днів з моменту отримання рахунку Замовника.
Пунктом 4.2 договору № КД-4547 від 28.10.2003р. передбачено, що у разі порушення строків оплати п. 3.2 даного договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмір подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 1 158,14 грн., проаналізувавши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок, з урахуванням письмових пояснень № 20А.3/10-171 від 16.03.2015р. (вх. № 6918/15 від 17.03.2015р.), суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача пені у розмірі 1 158,14 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 133,40 грн. згідно наведено у позовній заяві розрахунку з урахуванням письмових пояснень щодо суми 3% річних у розмірі 0,22 грн. за рахунком № 9101080.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 133,18 грн., з урахуванням письмових пояснень № 20А.3/10-171 від 16.03.2015р. (вх. № 6918/15 від 17.03.2015р.), проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" основного боргу у розмірі 18 779,88 грн., та стягнення з останнього на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії пені у розмірі 1 158,14 грн. та 3 % річних у розмірі 133,18 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії в частині стягнення пені у розмірі 1 158,14 грн. та 3 % річних у розмірі 133,18 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) пеню у розмірі 1 158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" основного боргу у розмірі 18 779,88 грн. - припинити.
Наказ видати згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 31.03.2015 року
Суддя Степанова Л.В.