ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2015Справа №910/866/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»
про стягнення 75 925,35 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Цілик А.В. - довіреність №67 від 16.10.2014 року;
від відповідача: Гріщенко В.І. - керівник;
Приватне акціонерне товариство ««Українська транспортна страхова компанія» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» про стягнення 75 925,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати страхових премій на розрахунковий рахунок позивача згідно умов Генерального договору №177/Ю обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.09.2013 року та Генерального договору №22/Ю обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.08.2012 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 59 891,75 грн. - заборгованості, 15 265,89 грн. - інфляційних втрат, 407,96 грн. - 3% річних, 359,75 грн. - суму боргу з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1 827,00 грн. - судового збору.
Ухвалою від 22.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.02.2015 року.
13.02.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 18.02.2015 року оголошено перерву до 18.03.2015 року.
В судовому засіданні 18.03.015 року представник позивача подав письмові пояснення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 18.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні 18.03.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
27.08.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (далі по тексту - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (далі по тексту - страхувальник, відповідач) укладено Генеральний договір №22/Ю обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту - Генеральний договір №22/Ю).
02.09.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Генеральний договір №177/Ю обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту - Генеральний договір №177/Ю).
Генеральний договір №22/Ю та Генеральний договір №177/Ю (далі разом по тексту - генеральні договори та/або генеральні договори №22/Ю та №177/Ю).
Згідно з п. 1.1. Генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю, предметом договору є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за договором міжнародного страхування (зелена карта) відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до п. 2.3. Генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю, загальна страхова премія зазначена у додатках до цього Договору.
Згідно з п. 2.5. Генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю, у разі несплати страхувальником чергових страхових платежів згідно умов, визначених у додатках до даного договорі, поліси автомобільного міжнародного страхування «Зелена карта», згідно цього додатку підлягають поверненню страховику у водневий термін..
Відповідно до п. 3.1.1. Генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю, страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію на розрахунковий рахунок страховика згідно умов, визначених у Додатках до даного Договору.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач в порушення умов п. 3.1.1. Генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю не сплатив на користь позивача страхову премію в повному обсязі (59 891,75 грн.) у наступних розмірах (загальна сума 77 186,00грн.):
№ п/пМарка транспортного засобуДержавний номерний знакНомер Полісу «Зелена карта»Період страхуванняСтраховий платіж
1ВАРЗ 9996AA0311 XX955960909.09.13-08.09-14633,00
2MAN 18.460 FLTAA 3781 AT955961009.09.13-08.09-147376,00
3MAN 18.413AA 7559 BO955961109.09.13-08.09-147376,00
4SCHMITZAA 9170 XX955961209.09.13-08.09-14633,00
5DAFFTXF 105AA 7468 HM955961304.10.13-03.10.147376,00
6SCHMITZ SCS 24AA 0690 XP955961404.10.13-03.10.14633,00
7MAN 18.440AA6317KH10011490104.02.14-03.02.157376,00
8WIELTON NS 34 SBAA9631XP1001490204.02.14-03.02.15633,00
9BAP3 9996AA 0311 XX875092109.09.12-08.09-13594,00
10KOGEL SN 24AA 4415 XX875092209.09.12-08.09-13594,00
11MAN 18.460 FLTAA 3781 AT875092009.09.12-08.09-136931,00
12MAN 18.413AA 7559 BO875092309.09.12-08.09-136931,00
13SHMITZAA 9170 XX875092409.09.12-08.09-13594,00
14MAN 18/463AA 4089 ЕЕ875092509.09.12-08.09-136931,00
15DAFFTXF 105AA 7468 HM875092604.10.12-03.10.136931,00
16SHMITZ SCS 24"AA 0690 XP875093004.10.12-03.10.13594,00
17MANTGX 18.440AA 8335 KX898013414.01.13-13.01.146931,00
18SHMITZ SPR 24 L 13AA 3711XO898013514.01.13-13.01.14594,00
19WIELTON NS 34 SBAA9631 XP898013704.02.13-03.02.14594,00
20MAN 18.440AA6317KH898013804.02.13-03.02.146931,00
Судом встановлено, що відповідачем частково оплачено премію в розмірі 17 294,25 грн., заборгованість в розмірі 59 891,75 грн. залишилась неоплаченою.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором (п. 1 ч. 1 ст. 989 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, відповідно до умов генерального договори №22/Ю та №177/Ю, а відповідач в порушення умов генеральних договорів №22/Ю та №177/Ю не сплатив на користь позивача страхові премії та має перед позивачем заборгованість в розмірі 59 891,75 грн.
Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 59 891,75 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтями 549, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 15 265,89 грн. - інфляційних втрат, 407,96 грн. - 3% річних, 359,75 грн. - суму боргу з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 15 265,89 грн. - інфляційних втрат, 407,96 грн. - 3% річних, 359,75 грн. - суму боргу з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (02093, м. Київ, ВУЛ. БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11, код ЄДРПОУ 32156999) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77, код ЄДРПОУ 22945712) 59 891 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 75 коп. - заборгованості, 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 89 коп. - інфляційних втрат, 407 (чотириста сім) грн. 96 коп. - 3% річних, 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. - суму боргу з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2015 року.