04.03.2015 р. Справа№ 914/4412/14
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", м. Київ
до відповідача:Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів
про:стягнення 293376,31 грн.
Суддя Артимович В.М.
Секретар судового засідання Струк Н.Р.
Представники сторін:
від позивача: Гавриченко Ж.В. - представник;
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заяваТовариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", м. Київ, надалі - позивач, до Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення грошових коштів в сумі 293686,91 грн., з яких 107608,05 грн. - 3 % річних, 186078,86 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 18.12.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 21.01.2015 р.
21.01.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
04.02.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
18.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав письмові пояснення по суті поданого відзиву.
18.02.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав інформаційну довідку про проведені платежі з ТзОВ „Енергозберігаючі технології".
18.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду спору.
25.02.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду спору.
03.03.2015 р. на розгляд суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 293376, 31 грн., в тому числі 107297,45 трьох процентів річних, 186078,86 грн. інфляційних втрат.
В засідання суду 04.03.2015 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив задоволити позов в повному обсязі відповідно до заяви про зменшення позовних вимог. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду 04.03.2015 р., хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи відповідно до ст. 64 ГПК України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2012 р. у справі № 5015/7267/11, що вступило у законну силу 16.01.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 23.01.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 299992,00 грн. основного боргу, 3797,16 грн. 3% річних, 6075,78 грн. судового збору. Всього 309864,94 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 р. у справі № 5015/6986/11, що вступило у законну силу 29.12.2011 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 01.03.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 569617,64 грн. основного боргу, 72812,69 грн. 3% річних, 249700,17 грн. інфляційних та 17845,64 грн. судового збору. Всього 909976,14 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2012 р. у справі № 5015/7141/11, що вступило у законну силу 03.02.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 27.02.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 655279,16 грн. основного боргу, 105233,31 грн. 3% річних, 603927,02 грн. інфляційних та 27288,79 грн. судового збору. Всього 1391728,28 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 р. у справі №5015/7143/11, що вступило у законну силу 01.01.2012 р. відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 03.01.2012 р., стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 329756,00 грн. - основного боргу, 13876,85 грн. - 3% річних, 33248,00 грн. інфляційних та 7796, 39 грн. - судового збору. Всього 384677, 24 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. у справі № 5015/7217/11, що вступило у законну силу 05.01.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 06.01.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 418940,00 грн. основного боргу, 5715,95 грн. 3% річних та 8493,12 грн. судового збору. Всього 433149,07 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2012 р. у справі № 5015/7142/11, що вступило у законну силу 24.01.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 24.01.2012 р., стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 45654,16 грн. основного боргу, 6270,05 грн. інфляційних та 1354,05 грн. судового збору. Всього 55908,69 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2012 р. у справі № 5015/613/12, що вступило у законну силу 20.04.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 20.04.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 30882,44 грн. основного боргу, 291,90 грн. 3% річних, 216,67 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору. Всього 33000,51 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2012 р. у справі № 5015/610/11, що вступило у законну силу 29.04.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 07.05.2012 р., стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 89467,78 грн. основного боргу, 441,21 грн. 3% річних, 178,93 грн. інфляційних та 1847,31 грн. судового збору. Всього 91935,23 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2012 р. у справі № 5015/7458/11, що вступило у законну силу 22.02.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 01.03.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 52553,00 грн. основного боргу, 695,43 грн. 3% річних та 11411,50 грн. судового збору. Всього 54659,93 грн.
Згідно рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012 р. у справі №5015/7268/11, що вступило у законну силу 31.01.2012 р., відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 31.01.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» 64900,80 грн. основного боргу, 784,14 грн. 3% річних та 1369,15 грн. судового збору. Всього 67054,09 грн.
Зважаючи на вищенаведе, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 293376,31 грн., з яких 107297,45 грн. 3% річних та 186078,86 грн. інфляційні втрати.
У поданому на розгляд суду відзиві відповідач зазначає, що управління власними коштами не володіє, а є лише розпорядником коштів в межах бюджетних призначень, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи із наступних мотивів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що вищенаведеними рішеннями господарського суду Львівської області стягнено з відповідача на користь позивача відповідні грошові кошти. На виконання вказаних рішень видано відповідні накази, після чого відповідачем сплачено відповідні суми на погашення боргу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до правової позиції, наведеної в інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства» від 20.11.2008 р. за № 01-8/685 та постанові Верховного суду України від 30.09.2008 р. у справі № 1/384-07 чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, у тому числі з посиланням на приписи статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція наведена у розділі 7 «Стягнення інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення» постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Зокрема, у п. 7.1 постанови зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредиторів, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, сум.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Норма ст. 534 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Щодо тверджень відповідача про те, що заборгованість виникла у зв'язку із недофінансуванням видатків Управління капітального будівництва Львівської міської ради як бюджетної установи, суд зазначає, що відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446. Також у п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі №15/5027/715/2011).
Окрім того, відсутність бюджетних асигнувань, на яку посилається відповідач, не доведена належними та допустимими доказами.
Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства та зробивши перерахунок правильності нарахувань трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних втрат, що розраховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до часткового задоволення в сумі 293312,86 грн., з яких 107295,61 грн. три проценти річних та 186017,25 грн. інфляційні нарахування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2014 р. за № 292 на суму 5873,74 грн.
Суд зазначає, що при поданні заяви від 03.03.2015 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог становить 293376,31 грн.
Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду. Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відтак, судовий збір, який підлягає до сплати в дохід Державного бюджету України за подання даного позову, становить 5867,53 грн. Позивачем же при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 5873,74 грн. Отже, позивачу підлягає поверненню зі спеціального фонду Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 6,21 грн., про що після набрання рішенням законної сили слід винести відповідну ухвалу.
У відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", м. Київ, задоволити частково.
2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м. Львів, вул. Горбачевського, 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології" (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, ідентифікаційний код 20808038) 107295,61 грн. трьох процентів річних, 186017,25 грн. інфляційних втрат та 5866,26 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології" (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, ідентифікаційний код 20808038) зі спеціального фонду Державного бюджету України 6,21 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 08.12.2014 р. за № 292, про що винести відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
5. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.03.2015 р.
Суддя Артимович В.М.