31.03.2015 р. Справа № 914/780/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Фартушку Н.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів,
про: стягнення 7 619 грн. 40 коп. суми основного боргу, 1 628 грн. 25 коп. пені, 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 380 грн. 97 коп. штрафу та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Кротов В.Є. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» про стягнення 7 619 грн. 40 коп. суми основного боргу, 1 628 грн. 25 коп. пені, 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 380 грн. 97 коп. штрафу та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 31.03.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 18.03.2015 року рекомендованою поштою №79007 2026844 9, відповідач - 20.03.2015 року рекомендованою поштою №79066 0453479 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Представник позивача в судове засідання 31.03.2015 року з'явився, 30.03.2015 року подав клопотання (вх. №13134/15), у якому просить суд з підстав здійснення відповідачем часткового погашення суми основної заборгованості припинити провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором та стягнути з відповідача на користь позивача 5 619 грн. 40 коп. суми основного боргу, 1 628 грн. 25 коп. пені, 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 380 грн. 97 коп. штрафу. Окрім того, у вказаному клопотанні позивач просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом сторін про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 23268449, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Л. Курбаса, буд. 4, кв. 8, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЄ №462345 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 30823262, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Новаківського, буд. 14 (докази в матеріалах справи).
02.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір постачання №01/13-ВП (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався за заявками (замовленням) покупця в терміни, обговорені договором поставляти і передавати у власніть покупцю товари (надалі - товар), а покупець - приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 02.01.2013 року №01/13-ВП станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.
За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу відповідно до статті 655 ЦК України.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 3.1. договору, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару, за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: попередньої оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням 7 календарних днів від дати отримання товару.
Згідно п. 3.3. договору оплата проводиться шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника або, за узгодженням сторін, в іншому порядку, якщо це не суперечить чинному законодавству України. При наявності в покупця прострочено заборгованості на момент здійснення платежу (із зазначенням даних у п. 5.2.3) кошти, що надходять, зараховуються в першу чергу на погашення такої заборгованості.
У п. 6.2. договору зазначено, що при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, і, крім того, при простроченні оплати товару тривалістю 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику разовий штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої у встановлений термін вартості товару.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року з 02.01.2013 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Видатковою накладною від 24.10.2014 року №ДК00010591 передав, а відповідач прийняв товар за договором на суму 7 619 грн. 40 коп. (належним чином завірена копія видаткової накладної в матеріалах справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7 619 грн. 40 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).
З підстав наведеного позивач просить суд стягнути відповідача на користь позивача 7 619 грн. 40 коп. заборгованості з оплати поставленого за договором товару.
30.03.2015 року представником відповідача подано клопотання (вх. №13134/15), у якому повідомляє суд про часткову сплату відповідачем 17.03.2015 року суми основної заборгованості за договором в розмірі 2 000 грн. 00 коп. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.
Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).
Представнику позивача роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Таким чином, станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару складає 5 619 грн. 40 коп., доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 628 грн. 25 коп. пені та 380 грн. 97 коп. штрафу, нарахованих відповідно до пункту 6.2. договору (розрахунки пені та штрафу в матеріалах справи).
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини другої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 627 встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином суд дійшов до висновку про те, що погоджене сторонами у договорі одночасне нарахування штрафу та пені за порушення строку виконання взятих на себе договірних зобов'язань не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також в постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.
В судовому засіданні 31.03.2015 року перераховано розмір пені та штрафу, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:
пеня:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
7619.4001.11.2014 - 12.11.20141212.5000 %0.068 %*62.63
7619.4013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*496.83
7619.4006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*211.67
7619.4004.03.2015 - 10.03.2015730.0000 %0.164 %*87.68
штрафу:
Сума боргу (грн)Розмір процентів Загальна сума процентів
7619.405 %380.97
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 628 грн. 25 коп. пені та 380 грн. 97 коп. штрафу підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 858 грн. 80 коп. (62,63 + 496,83 + 211,67 + 87,68) пені та 380 грн. 97 коп. штрафу.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних та 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 6.3. договору при порушенні покупцем термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, і нарахуванням 3 відсотків річних від простроченої суми
В судовому засіданні 31.03.2015 року перераховано розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:
три відсотки річних:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
7619.4001.11.2014 - 10.03.20151303 %81.41
інфляційні втрати:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
01.11.2014 - 10.03.20157619.401.1391062.598681.99
Так, сума трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 81 грн. 41 коп., інфляційних втрат - 1 062 грн. 59 коп., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних та 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду Платіжним дорученням від 30.09.2014 року №616 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 696 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за договором товару.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79000, м. Львів, вул. Новаківського, буд. 14, код ЄДРЮО та ФОП 30823262) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» (79007, м. Львів, вул. Л. Курбаса, буд. 4, кв. 8, код ЄДРЮО та ФОП 23268449) 2 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.
3. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79000, м. Львів, вул. Новаківського, буд. 14, код ЄДРЮО та ФОП 30823262) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» (79007, м. Львів, вул. Л. Курбаса, буд. 4, кв. 8, код ЄДРЮО та ФОП 23268449) 5 619 грн. 40 коп. суми основної заборгованості за договором, 858 грн. 80 коп. пені, 380 грн. 97 коп. штрафу, 81 грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 1 062 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 1 696 грн. 50 коп. коп. судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
31.03.2015 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 31.03.2015 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.