ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2015Справа №910/2766/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»
про стягнення 23 288 грн. 79 коп.
Представники:
від Позивача: Рогульський О.Р. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з»явились;
Державне підприємство «Дашавський завод композиційних матеріалів» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 23 288 грн. 79 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 09.02.2011 року між Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» (Покупець) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) було укладено Договір № 24/11-0044 поставки природного газу, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов»язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було перераховано аванс на загальну суму в розмірі 28 620 грн. 25 коп., проте Відповідачем всупереч умовам Договору не був поставлений газ. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» в розмірі 21 563 грн. 69 коп., що також підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» штраф у розмірі 1725 грн. 10 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2766/15-г, судове засідання призначено на 25.02.2015 р.
25.02.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів".
25.02.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.
03.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.02.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року, у зв'язку із виходом судді Чинчин О.В. з лікарняного, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи - розгляд справи призначено на 11.03.2015 року.
11.03.2015 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
- надати письмові пояснення щодо зазначення у платіжному дорученні від 26 травня 2011 року призначення платежу за споживання природного газу за службовою запискою №12.
2) Відповідача надати письмові пояснення щодо наявності підписаних з боку обох сторін Актів звіряння, якими Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" фактично визнає наявність боргу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 26.03.2015 р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.
26.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2015 р., які долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 26 березня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 11.03.2015 р. на 26.03.2015 р.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 26 березня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.02.2011 року між Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» (Покупець) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) було укладено Договір № 24/11-0044 поставки природного газу, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов»язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що поставляється за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до п.1.2 Договору Постачальник передає Покупцю в період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 400,0 тим. куб.м., в тому числі по місяцях.
Згідно з п.4.1 Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланових місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 33% від вартості запланових місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки газу: з 1 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання Покупцем п.4.1 Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період. Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/ обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у Постачальника необхідних обсягів газу по незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставок газу з боку Російської Федерації тощо).
У п.10.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01 березня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 24/11-0044 поставки природного газу від 09.02.2011 року Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» було перераховано Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошові кошти у розмірі 17 620 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням №19 від 26.05.2011 року та у розмірі 11 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 07.09.2011 р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем всупереч умовам Договору не був поставлений газ. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» в розмірі 21 563 грн. 69 коп., що також підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» штраф у розмірі 1725 грн. 10 коп.
Позивачем неодноразово були направлені на адресу Відповідача претензії за вих. №168 від 26.06.2014 року, від 18.08.2014 року, від 10.10.2014 року з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 21 563 грн. 69 коп., що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями, які залишені Відповідачем без виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 24/11-0044 поставки природного газу від 09.02.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 24/11-0044 поставки природного газу від 09.02.2011 року Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» було перераховано Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошові кошти у розмірі 17 620 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням №19 від 26.05.2011 року та у розмірі 11 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 07.09.2011 р.
При цьому, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо безпідставності позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 17 620 грн. 25 коп., перерахованих за платіжним дорученням №19 від 26.05.2011 року, з огляду на те, що зазначення в графі «призначення платежу: за споживання природного газу згідно служб. зап. №12 від 26.05.2011 р.» свідчить лише про порушення Позивачем оформлення платіжного доручення на перерахування грошових коштів та не змінює суті правовідносин, що склались між сторонами. Так, як вбачається зі службової записки №12 від 26.05.2011 року на ім'я директора Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів», згідно з Договором №24/11-0044 поставки природного газу від 09.02.2011 року, укладеного з ДК «Газ України», необхідно здійснити оплату за споживання природного газу в розмірі 17 260 грн. 25 коп., що визначений Позивачем в якості підстави позову та на виконання якого була перерахована сума попередньої оплати саме в розмірі 17 260 грн. 25 коп.
Як встановлено Судом, Відповідачем не був поставлений Покупцеві імпортований природний газ у період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року всупереч умовам Договору № 24/11-0044 поставки природного газу від 09.02.2011 року, що підтверджується також поясненнями Відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачем неодноразово були направлені на адресу Відповідача претензії за вих. №168 від 26.06.2014 року, від 18.08.2014 року, від 10.10.2014 року з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 21 563 грн. 69 коп., що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями, які залишені Відповідачем без виконання.
За таких підстав, Суд відхиляє доводи Відповідача щодо наявності права Позивача вимагати лише поставити природний газ в обсязі, передбаченому договором, оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, про що й було заявлено Позивачем в даному позові.
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 21 563 грн. 69 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом звіряння взаємних розрахунків від 20.11.2013 року між Державним підприємством «Дашавський завод композиційних матеріалів» та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Однак, Суд звертає уваги, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Дашавський завод композиційних матеріалів» в розмірі 21 563 грн. 69 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку газу та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 21 563 грн. 69 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь штраф на підставі п.7.2 Договору в розмірі 1 725 грн. 10 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання Покупцем п.4.1 Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період. Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/ обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у Постачальника необхідних обсягів газу по незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставок газу з боку Російської Федерації тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, Протоколом засідання правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №164 від 26.08.2011 року на виконання Указу Президента України від 27.04.2011 року №504/2011 передано функції з реалізації природного газу від ДК «Газ України» до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом укладення останнім договорів купівлі - продажу природного газу із споживачами та підприємствами з газопостачання та газифікації.
За таких підстав, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.7.2 Договору в розмірі 1 725 грн. 10 коп. у зв»язку з відсутністю у Постачальника ресурсу газу по незалежних від нього причинах для забезпечення Покупця необхідними обсягами.
Таким чином, з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» підлягає стягненню сума попередньої оплати у розмірі 21 563 грн. 69 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 31301827) на користь Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» (82443, Львівська обл., Стрийський район, селище міського типу Дашава, Ідентифікаційний код юридичної особи 00152402) 21 563 (двадцять одну тисячу п'ятсот шістдесят три) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 1 691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одна) грн. 67 (шістдесят сім) коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 березня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин