Справа № 815/7285/14
26 березня 2015 року м. Одеса
15:02
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;
представника позивача - Фатєєвої І.В. (довіреність від 01.09.2014 року);
представника відповідача - Астахової Ю.М, (довіреність від 10.02.2015 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.12.2014 року № 000382203, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 000382203; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, що виразилися у внесенні до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» з податку на додану вартість на підставі Акту перевірки від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК», оформленої актом від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК», шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень-серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В період з 20.11.2014 року по 26.11.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року.
За результатами цієї перевірки 03.12.2014 року відповідач склав акт № 4805/15-54-22-03, яким встановлені порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 49334,00 грн., у тому числі за липень 2014 року - 49334,00 грн.;
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу послуг, придбаних у ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року у розумінні ст.185 Податкового кодексу України всього на суму 601248,00 грн.;
- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання послуг у ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року у розумінні ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 601248,00 грн.
На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення:
- від 15.12.2014 року № 000382203, яким позивачеві, за порушення гл.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74001,00 грн., у тому числі за основним платежем 49334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24667,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03, з податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2014 року № 000382203, з діями відповідача щодо коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» з податку на додану вартість внесених до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та вважає їх протиправними, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.3-14).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.12 а.с.103-109).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.09.2011 року за № 15561020000042527.
Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 22.11.2011 року за № 8041/29-2.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податку на додану вартість з 12.01.2012 року за № 200019261.
На підставі направлення від 20.11.2014 року № 565/15-54-22-03 (т.12 а.с.111) та Наказу від 20.11.2014 року № 1128 (т.12 а.с.112), в період з 20.11.2014 року по 26.11.2014 року співробітник Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провів позапланову документальну виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року.
За результатами цієї перевірки 03.12.2014 року відповідач склав акт № 4805/15-54-22-03 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» (код за ЄДРПОУ 37872143) по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Броклідер Інформ» (код за ЄДРПОУ 38887648), ТОВ «Мікатрейд» (код за ЄДРПОУ 39055764), ТОВ «Компанія Укрпромторг» (код за ЄДРПОУ 38354571) за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року» (т.1 а.с.17-90).
В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 49334,00 грн., у тому числі за липень 2014 року - 49334,00 грн.;
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу послуг, придбаних у ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року у розумінні ст.185 Податкового кодексу України всього на суму 601248,00 грн.;
- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання послуг у ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року у розумінні ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 601248,00 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу/придбання послуг у контрагентів, а також згідно актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.08.2014 року № 2263/26-55-22-08/38887648 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броклідер Інформ» (код ЄДРПОУ 38887648) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.04.2014 року по 04.08.2014 року», ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2014 року № 336/26-58-22-07-17/38354571 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Укрпромторг» (код ЄДРПОУ 38354571) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 01.01.2014 року по 31.01.2014 року», ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 року № 2009/26-59-22-09/39055764 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мікатрейд» (податковий номер 39055764) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.03.2014 року по 31.03.2014 року», ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 року № 1372/26-59-22-05/39055764 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мікатрейд» (податковий номер 39055764) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2014 року», що свідчать про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.
05.12.2014 року позивач подав заперечення на акт перевірки від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03 (т.1 а.с.94-100).
Відповідач 12.12.2014 року прийняв висновок № 19138/10/15-54-22-03/18, в якому зазначив, що висновки акту перевірки від 03.12.2014 року 4805/15-54-22-03 відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.101-110).
За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення:
- від 15.12.2014 року № 000382203, яким позивачеві, за порушення гл.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74001,00 грн., у тому числі за основним платежем 49334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24667,00 грн. (т.1 а.с.91).
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши законність дій та рішень відповідача суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Так, позовна вимога позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 000382203 від 15.12.2014 року належить до задоволення з наступних підстав.
Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одним із контрагентів ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» було ТОВ «Броклідер Інформ».
ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» (замовник) та ТОВ «Броклідер Інформ» (виконавець) уклали договір на перевезення вантажів № 01/14 від 01.04.2014 року (т.3 а.с.145-146).
Відповідно до умов зазначеного договору замовник, на підставі укладених договорів з власниками вантажів, доручає виконавцю отримання, перевезення та здачу отримувачам зовнішньоторгових вантажів, а виконавець виконує доручення замовника по перевезенню та доставці вантажів із морських портів на адреси отримувачів, тобто виконує транспортне та експедиторське обслуговування вантажів.
На виконання умов зазначеного договору в липні 2014 року позивач здійснював оплату за надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи актів надання послуг, рахунків на оплату, експедиторських звітів, податкових накладних, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.7 а.с.108-131).
Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не має належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим неможливо встановити право позивача на віднесення до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів та послуг у зазначеного вище контрагента.
З огляду на те, що за договором, укладеними позивачем з контрагентом, позивач придбав послуги, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.
Іншими словами, на думку суду, надання послуг позивачеві за вищезазначеним договором, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Також, суд встановив, що за отримання зазначених послуг позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних рахунків на оплату постачальника за надані послуги, які є в матеріалах справи.
На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеним з зазначеним вище контрагентом позивач правомірно включив до складу витрат у липні 2014 року.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником послуги, пов'язані з його господарською діяльністю.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавалися позивачеві агентські послуги та послуги транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.
Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ними у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.
Також суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Крім того, суд встановив, що позивач та його контрагент ТОВ «Броклідер Інформ» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.
При цьому факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».
Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 000382203.
Що стосується позовних вимог про: визнання протиправними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, що виразилися у внесенні до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» з податку на додану вартість на підставі Акту перевірки від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03; зобов'язання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК», оформленої актом від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03; зобов'язання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК», шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень-серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Броклідер Інформ», ТОВ «Мікатрейд», ТОВ «Компанія Укрпромторг», то суд вважає, що вони не належать до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З зазначеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Крім того, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що платники податків можуть оскаржувати в судовому порядку рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують їх права, свободи та інтереси. Однак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду у зв'язку із оскарженими рішеннями, діями та бездіяльністю.
При цьому, суд зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Так, відповідно до ст.72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, за результатами податкового контролю, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Також, згідно з п.74.1 ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів передбачений Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765.
Відповідно до п.3 зазначеного вище Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області додаткових коригувань на підставі акту перевірки від 03.12.2014 року № 4805/15-54-22-03 в обліковій картці з податку на додану вартість ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» не проводила, крім нарахувань за податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2014 року № 000382203.
Також, суд зазначає, що з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення, були запроваджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року.
Відповідно до п.1.3 зазначених рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».
Тобто, на думку суду, АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» є програмним продуктом, яка створена для використання контролюючими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі та є інформаційною системою для них.
Таким чином, суд встановив, що дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо включення, виключення, зміни даних у системі АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» не тягнуть настання будь-яких негативних наслідків для позивача та жодним чином не порушують його права.
Крім того, суд наголошує, що він не наділений правом втручатись у порядок взаємодії контролюючих органів та не вправі зобов'язувати посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до вчинення тих дій, які згідно із Податковим кодексом України та Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, можуть здійснюватися виключно співробітниками податкових органів.
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України: «Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 000382203 від 15.12.2014 року.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» (код ЄДРПОУ 37872143) суму сплаченого судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят два),70 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складений 31 березня 2015 року.
Суддя М.М. Кравченко