Справа № 815/7057/14
27 березня 2015 року м. Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю від 28.01.2015р. б/н.
Від відповідача: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Савецька Н.С. - за довіреністю від 22.01.2015р. №440/8/15-52-10-02-05.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі втративших чинність норм за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., щодо нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за період, який перевищує 1095 днів, за результатами документальної перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039381701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, №0039391701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, посилаючись на відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Підприємцем у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг), у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентами - ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», ОСОБА_5, що, серед іншого, підтверджується первинною документацією, оформленою з урахуванням вимог Податкового кодексу України.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 09.02.2015р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки ФОП ОСОБА_1 занижено суми податкового кредиту за перевіряємий період, внаслідок чого порушено вимоги п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.50.1 ст.50, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; порушено вимоги п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.164.1 ст.164, п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, з урахуванням п.167.1 ст.167, п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; порушено вимоги п.п.4 п.2 ст.6, п.11.ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 27.10.2014р. по 14.11.2014р., на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до направлень від 07.10.2014р., наказу від 07.10.2014р. №1450, виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Спіциним Д.Є., проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.
За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №6217/17-128/НОМЕР_1 від 21.11.2014р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.», у висновках якого наголошено, що Підприємцем занижено суми податкового кредиту за перевіряємий період, внаслідок чого порушено вимоги п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.50.1 ст.50, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; порушено вимоги п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.164.1 ст.164, п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, та керуючись положеннями п.167.1 ст.167, п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; порушено вимоги п.п.4 п.2 ст.6, п.11.ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На підставі складеного Акта перевірки №6217/17-128/НОМЕР_1 від 21.11.2014р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 05.12.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення №0039391701, 0039381701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкова вимога від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2014р. №0039391701, 0039381701, рішенням від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податковою вимогою від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, ретельно з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі первинними документами, між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Гамма-плюс» (Продавець) укладено Договори від 01.03.2011р., від 01.03.2012р. згідно з п.п.1.1 п.1 яких Продавець зобов'язується у визначений строк передати у власність (поставити) Покупцеві підшипники, а Покупець зобов'язується - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даних Договорів. За даними Договорами Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцеві товар у погодженому сторонами асортименті, а саме: підшипники.
Судом встановлено, що 01.03.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Проффком» (Продавець) укладено Договір згідно з п.п.1.1 п.1 якого Продавець зобов'язується у визначений строк передати у власність (поставити) Покупцеві підшипники, а Покупець зобов'язується - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного Договору. За даним Договором Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцеві товар у погодженому сторонами асортименті, а саме: підшипники.
09.10.2011р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Дельта Трейд Україна» (Продавець) укладено Договір поставки №10-09, відповідно до п.п.1.1 п.1 якого Продавець зобов'язується у визначений строк передати у власність (поставити) Покупцеві підшипники, а Покупець зобов'язується - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного Договору. За даним Договором Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцеві товар у погодженому сторонами асортименті, а саме: підшипники.
Також, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ» укладено Договір поставки №3/10-П від 01.10.2013р., відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника замовлений товар. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.
01.08.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) укладено Договір поставки №14, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Товар (асортимент, кількість і вартість якого вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за вказаний товар.
Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між ФОП ОСОБА_1 (Сторона 2) та ОСОБА_5 (Сторона 1) укладено Договір позики №8/01-11 від 04.01.2011р., відповідно до п.п.2.1, 3.1 якого Сторона 1 надає в оплачувану позику транспортні послуги на транспортному засобі марки Volkswagen Transport, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2000, дата реєстрації 22.06.2005р., номер шасі НОМЕР_4, повна вага 2380, об'єм двигуна 1896 см.куб., колір білий, котрий належить Стороні 1 на праві приватної власності. Сторона 1 з моменту підписання даного договору зобов'язується надавати Стороні 2 транспортні послуги для ведення її господарської діяльності.
Під час з'ясування фактичних обставин справи судом з'ясовано, що ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області занижено ФОП ОСОБА_1 суму податкового кредиту, донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах виконання умов укладених з контрагентами - ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», договорів, з огляду на те, що виписані у межах виконання, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, Договору позики №8/01-11 від 04.01.2011р., товарно-транспорті накладні не відповідають формі, затвердженій Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ФОП ОСОБА_1 та ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», ОСОБА_5, повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Також, суд вважає за доцільне наголосити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
При цьому, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначений умовами вищеозначених Договорів товари (роботи, послуги) від Продавця (Виконавця) насправді Підприємству позивача, не надано.
Між тим, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.
Так, судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними, зокрема, були включені ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» позивачу податкових накладних.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість, повністю підтверджена наявними у матеріалах справи податковими накладними, виписаними ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому, платник податку на додану вартість (покупець товару (робіт, послуг)) на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (виконавця).
Отже, беручи до уваги те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість, особу, котрою їх складено, містять, зокрема, відомості щодо придбаних робіт їх вартість, а також враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладено не на замовника, а саме на виконавця робіт, суд доходить висновку, що вказані податкові накладні також є доказом здійснення господарських операцій та на їх підставі платником податку правомірно віднесено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе належними та допустимими доказами неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
При цьому, доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безумовно та беззаперечно підтверджують існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області у даному випадку не доведено належними доказами існування таких обставин, та не доведено здійснення Підприємцем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, як і не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що дані наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками фінансово-господарських операцій, та доказів на підтвердження відсутності у посадових осіб підприємств повноважень на укладання таких договорів, та відсутності у ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «ТЕХНИК АССИСТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» повноважень виписувати податкові накладні.
Крім того, судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014р. по справі №814/1116/14, задоволено частково адміністративний позов ФОП ОСОБА_1, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо коригування показників податкової звітності ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за березень-жовтень 2011р. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відкоригувати відомості інформаційної системи «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (АІС «Аудит») про стан показників ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за березень-жовтень 2011р.
Зокрема, в межах розгляду означеної справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «ГАММА-ПЛЮС» безпідставно внесено зміни до інформаційної системи «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (АІС «Аудит») про стан показників ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за березень-жовтень 2011р.
Також, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на те, що позивач - ФОП ОСОБА_1 не має права на віднесення до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ, оскільки надані платником податку до податкового органу, на підтвердження належного виконання умов, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Договору позики №8/01-11 від 04.01.2011р., товарно-транспортні накладні не відповідають затвердженій формі накладної, яка є додатком до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568, оскільки заповнені неналежним чином, з урахуванням наступного.
Під час судового розгляду справи по суті відповідачем - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України, до суду не надано жодних доказів, котрі б свідчили про те, що транспортні послуги насправді не надавалися позивачеві, а висновок податкового органу відносно того, що товарно-транспорті накладні оформлені неналежним чином, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою, оскільки у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою - отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.
В умовах, за яких податковим органом не спростовано реальність виконання господарської операції, неприпустимим, на думку суду, є позбавлення платника права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з формальних підстав, у зв'язку з тим, що первинні документи оформлено неналежним чином, за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про даний факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.
До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що з огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем були віднесені відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту, оформлення неналежним чином товарно-транспортних накладних, не може слугувати підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки наявність означених документів не пов'язано з датою виникнення права платника податків на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка визначається вище окресленими нормами Податкового кодексу України.
Отже, беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що включення ФОП ОСОБА_1 спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин, повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області господарюючому суб'єкту податку на додану вартість за перевіряємий період.
Також, судом встановлено, що підставою для винесення Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області спірних рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, слугували вищеозначені спірні правовідносини в межах виконання ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Договору позики №8/01-11 від 04.01.2011р.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та виконано умови вищеокресленого укладеного між господарюючими суб'єктами договору, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем, у тому числі, рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкова вимога від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701, вимога від 05.12.2014р. №Ф-0039401701, винесені Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, безпідставно, неправомірно, а тому є такими, що підлягають скасуванню.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, суд не вбачає законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі втративших чинність норм за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., та щодо нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за період, який перевищує 1095 днів, за результатами документальної перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., оскільки обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути предметом оскарження, є те, що вони безпосередньо повинні породжувати певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мати обов'язковий характер. Водночас, у даному випадку самі по собі спірні дії суб'єкта владних повноважень, є правом перевіряючого, яке він реалізує при складенні відповідного Акта перевірки, т.я. висновки Акта перевірки є його змістовим наповненням, а тому ані висновки Акта, ані безпосередньо Акт, складений за наслідками перевірки, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, Отже, у даному випадку відсутній факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту, натомість права та охоронювані законом інтереси позивача, котрі підлягають захисту, порушено податковим органом внаслідок прийняття за результатами перевірки актів індивідуальної дії, котрі містять певні зобов»язання для платника податків - ФОП ОСОБА_1.
Таким чином, оскільки за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №6217/17-128/НОМЕР_1 від 21.11.2014р., на підставі якого контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014р. №0039391701, 0039381701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також податкову вимогу від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, котрі в межах даної справи скасовано, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі втративших чинність норм за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., та щодо нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за період, який перевищує 1095 днів, за результатами документальної перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014р. №0039411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та податкової вимоги від 05.12.2014р. №Ф-0039401701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, задовольнити частково.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039381701, №0039391701, рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №0039411701, вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014р. №Ф-0039401701.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано судом 31 березня 2015 року.
Суддя Харченко Ю.В.