24 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3735/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Діденко І.В.,
третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -
25 вересня 2014 року ОСОБА_4 успадкувавши після свого чоловіка ОСОБА_5 корпоративні права засновника юридичної особи СФГ "Михайлів хутір" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Зіньківської РДА від 01.11.2006 № 519 в частині надання громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки площею 24,82 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та була передана в постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ПЛ №1.
Ухвалою суду від 26.09.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне розпорядження винесено з грубим порушенням норм закону.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що розпорядження № 519 від 01.11.2006 "Про передачу в оренду земельної ділянки" було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки розпорядження № 19 від 24.01.2005, яким припинено ОСОБА_5 право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту серія ПЛ №1, з підстав добровільної відмови землекористувача ні ким не оскаржувалось.
Третя особа в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях просила в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що 19.07.1993 гр. ОСОБА_5 був виданий Державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради, загальною площею 50,3 га.
19.09.2001 на сесії Шилівської сільської ради прийнято рішення "Про стан використання рільних земель селянсько (фермерських) господарств на території сільської ради", згідно якого землі СФГ "Михайлів хутір" головою якого є ОСОБА_5 на площі майже 40 га станом 01.09.2001 жодного разу не розроблялися.
15.04.2002 ОСОБА_5 звернувся до сесії Шилівської сільської ради із заявою, в якій просив вилучити земельну ділянку орендовану СФГ "Михайлів хутір" у зв'язку з неможливістю ефективно обробляти землю, через несприятливу економічну ситуацію, а 21.01.2005 ОСОБА_5 звернувся до голови Зіньківської РДА з заявою про вилучення земельної ділянки площею 22,3 га, що знаходилась у його користуванні.
Рішенням Шилівської сільської ради від 16.04.2002 відмінено рішення 15 сесії двадцять третього скликання від 29.02.2000 "Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 28,0 га.", а розпорядженням голови Зіньківської РДА №19 від 24.01.2005 припинено СФГ "Михайлів хутір" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,3 га.
Отже, на момент винесення спірного рішення земельна ділянка площею 24,82 га не перебувала у постійному користуванні ОСОБА_5 чи СФГ "Михайлів хутір", а тому передача в оренду гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 24,82 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є правомірною.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Рішенням 15 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 29.01.2000 та рішенням 10 сесії 23 скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 19.04.2000 громадянину ОСОБА_5 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 28 га, ріллі на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів, для розширення фермерського господарства, у зв'язку з чим до державного акту серії ПЛ № 1 від 19.07.1993 було внесено відповідні доповнення.
19.09.2001 рішенням 27 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради "Про стан використання рільних земель селянсько (фермерських) господарств на території сільської ради" зокрема голові СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_5 вказано на незадовільне використання земельних ділянок та необхідність вжиття заходів по боротьбі з бур'янами на забур'янених земельних ділянках, які не використовуються протягом поточного року підставою цьому слугувало не здійснення СФГ "Михайлів хутір" оброблення земельних ділянок загальною площею майже 40 га (а.с. 77)
15.04.2002 ОСОБА_5 звернувся до сесії Шилівської сільської ради із заявою, згідно якої просив вилучити земельну ділянку орендовану СФГ "Михайлів хутір" у зв'язку з неможливістю ефективно обробляти землю, через несприятливу економічну ситуацію (а.с. 76).
Рішенням 1 сесії 24 скликання Шилівської сільської ради від 16.04.2002 відмінено рішення 15 сесії 23 скликання від 29.02.2000 "Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 28,0 га." та припинено дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 39,3 га з головою СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_5 (а.с. 75).
Крім того, 21.01.2005 голова СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_5 звернувся до голови Зіньківської РДА із заявою про вилучення земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні площею 22,3 га, у зв'язку з неможливістю подальшого обробітку (а.с. 47).
Розпорядженням голови Зіньківської РДА №19 від 24.01.2005 припинено СФГ "Михайлів хутір" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,3 га. /державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ № 1, зареєстрований виконавчим комітетом Шилівської сільської ради 19.07.1993 за № 1/ наданою для ведення селянського /фермерського/ господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради в зв'язку з добровільною відмовою землекористувача. Зобов'язано голову СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_5 повернути земельну ділянку згідно акту прийому-передачі в стані придатному для подальшого використання за цільовим призначенням та здати державний акт на право постійного користування землею, серії ПЛ №1, зареєстрований Зіньківською районною радою 19.07.1993 за №1 до районної державної адміністрації (а.с. 46).
Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до них зокрема належить добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припинення ОСОБА_5 права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 22,3 га відбулось з ініціативи ОСОБА_5 шляхом подання відповідної заяви та у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи встановлено, що земельні ділянки належні ОСОБА_5 на праві постійного користування використовувались останнім для ведення СФГ "Михайлів хутір" товарного сільськогосподарського виробництва, а тому неточності щодо зазначення найменування особи якій припинено право постійного користування земельною ділянкою не впливають на суть прийнятного розпорядження, оскільки не позбавляють можливості ідентифікувати правовідносини, що припинилися та з ініціативи кого вони були припинені.
Представник відповідача суду пояснив, що після добровільної відмови ОСОБА_5 від права постійного користування земельною ділянкою 22,3 га остання була вилучена з користування ОСОБА_5 на підтвердження чого надав суду довідку видану Відділом Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області №01-09/741 від 10.10.2014, згідно якої в користуванні СФГ "Михайлів хутір" та гр. ОСОБА_5 відсутні будь-які земельні ділянки розташовані на території Шилівської сільської ради.
Враховуючи добровільну відмову ОСОБА_5 від права постійного користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень представника позивача про порушення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, якою встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 124 цього кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За результатами розгляду поданих ОСОБА_3 документів 01.11.2006 відповідачем прийнято розпорядження № 519 "Про передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого передано в оренду ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 55,54 га, із земель запасу на території Шилівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним розпорядження.
Разом з тим, позивач стверджуючи про протиправність розпорядження голови Зіньківської РДА від 01.11.2006 № 519, не надав суду належних доказів, що свідчили б про обґрунтованість позовних виогм.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене розпорядження Зіньківська районна державна адміністрація діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 повністю.
Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити в Державному бюджеті України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 30 березня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко