31 березня 2015 р. Справа № 804/3304/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Марганецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Марганецький міський центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути кошти в сумі 11884 грн..
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач перебуваючи на обліку у центрі зайнятості отримав статус безробітного, у зв'язку з чим йому було призначено виплату допомоги по безробіттю. Однак, позивачем 22.01.2015 р. отримано витяг № 19941034 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб, яким підтверджено що ОСОБА_1 з 16.12.1999 р. зареєстрований як приватний підприємець, таким чином виплачені кошти підлягають стягненню з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судова кореспонденція направлялась на адресу проживання відповідача, відповідно до відомостей відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яка повернута до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, судове повідомлення надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні з заявами про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законодавства України від 24.11.2003 року, від 21.06.2004 р., від 13.09.2011р., від 03.09.2014р., в яких ОСОБА_1 вказував, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідачу був наданий статус безробітного та Наказами Марганецького міського центру зайнятості були призначена допомога по безробіттю, що підтверджується матеріалами справи.
Так, відповідач в періоди перебування на обліку в центрі зайнятості з 24.11.2003р. по 13.05.2004р. отримав допомогу по безробіттю в сумі 1148,79 грн., з 21.06.2004р. по 27.02.2005р. отримав допомогу по безробіттю в сумі - 969, 57 грн., з 13.09.2011р. по 21.06.2012р. отримав допомогу по безробіттю в сумі - 8885,60 грн., з 03.09.2014р. по 22.01.2015р. отримав допомогу по безробіттю в сумі - 880, 10 грн., а всього - 11884,06 грн..
Актом № 8 від 22 січня 2015р. щодо проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_1 згідно витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців № 19941034 з 16.12.1999р. по сьогоднішній день зареєстрований як приватний підприємець.
Відповідно до пп. б, п. 3, ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 (надалі - Закон України «Про зайнятість населення»), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців та інші особи.
Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно із статтею 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Статтею 47 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП.
Статтею 31 цього Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання їх повернення вирішується у судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як ФОП (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Таким чином, ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю незаконно.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 08.07.2014 року по справі №21-79а14.
03.02.2015р. ОСОБА_1 під особистий підпис вручений лист № 104 від 26.01.2015р. про повернення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 11884,06 грн..
Дані кошти підлягають поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, так як згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду.
Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 11884,06 грн..
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Марганецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11884,06 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь Марганецького міського центру зайнятості кошти у сумі 11884,06 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 06 коп..
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Н.В. Боженко