25 березня 2015 року Справа № 876/11674/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Волошин М.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Табінського О.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 08 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанов,-
ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанов.
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 08 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01.04.2013 року, ухваленим у справі №2-56/11 зобов'язано її та ОСОБА_4 за власні кошти демонтувати самовільно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1. Після проведення вказаного демонтажу державний виконавець вилучив та описав майно, яке зберігалось в приміщенні гаражу і передав на зберігання в ЛКП. Згодом, отримала від відповідача конверт, в якому виявила чотири постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в користь держави, а саме: ВП 44918206 від 01.10.2014 року на суму 0,75 грн., ВП №44918142 від 01.10.2014 року в сумі 128,97 грн., ВП 44920882 від 01.10.2014 року в сумі 10999,15 грн., ВП 44920979 від 01.10.2014 року. 16.10.2014 року керуючи автомобілем вона була зупинена працівниками ДАІ, котрі повідомили, що керований нею автомобіль знаходиться в розшуку. В присутності державного виконавця, який прибув на місце зупинки у неї було вилучено технічний паспорт, ключі від автомобіля та реєстраційні номери. Наступного дня, 17.10.2014 року отримала копії виконавчого провадження, з яких довідалась про те, що 01.10.2014 року державним виконавцем винесено постанови про розшук автомобіля, його затримання, вилучення державних номерних знаків на автомобіль, технічного паспорта та ключів: ВП №44920882 від 01.10.2014 року, ВП №44918142 від 01.10.2014 року, ВП №44918206 та ВП 41624321 від 29.09.2014 року. Стверджує, що державний виконавець неправомірно виніс оскаржувані постанови, оскільки сума боргу не є співрозмірною із вартістю автомобіля. Перед тим, державний виконавець також не встановив наявності грошових коштів чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення. Автомобіль потрібен їй для поїздок у медичні заклади, адже є інвалідом ІІІ групи. До того ж, державний виконавець маючи відомості про те, що у її власності також знаходиться квартира, на яку також накладено арешт, відмовився передати їй на зберігання автомобіль, як і відмовився стягувати суму заборгованості з її пенсії. Крім того, державним виконавцем при демонтажі гаража було описано та вилучено її майно, сума якого перевищує суму заборгованості.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Галицького районного суду м.Львова від 08 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Галицького районного суду м.Львова від 08 грудня 2014 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова, постановленим 01.04.2013 року у справі №2-56/11 позов Галицької районної адміністрації задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власні коти демонтувати самовільно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1.
12.02.2014 року Галицьким районним судом м.Львова видано виконавчий лист, а постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Табінським О.В. 13.03.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42303010, надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 20.03.2014 року.
Факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2014 року підтверджується супровідним листом державного виконавця вих.№3209 від 13.03.2014 року та повідомленням про вручення поштового відправлення.
З метою перевірки добровільного виконання боржниками рішення суду від 01.04.2013 року державний виконавець 24.03.2014 року вийшов до місця розташування самовільно встановленого гаражу за адресою: АДРЕСА_1. За результатами огляду державним виконавцем встановлено, що рішення суду не виконане, про що було складно акт.
Цього ж дня, за невиконання виконавчого листа постановою державного виконавця Табінського О.В. накладено штраф на боржника ОСОБА_3 штраф у розмірі 170 грн.
Надалі, після скерування 24.03.2014 року боржнику ОСОБА_3 вимоги щодо добровільного виконання рішення суду у строк до 30.03.2014 року, вдруге 01.04.2014 року державним виконавцем при виході на місце встановлено, що виконавчий лист не виконаний, що стало наслідком винесення 01.04.2014 року чергової постанови державного виконавця про накладення штрафу та скерування боржнику третьої вимоги про добровільне виконання виконавчого листа в строк до 08.04.2014 року.
В зв'язку з невиконанням боржниками виконавчого листа, постановою державного виконавця від 12.05.2014 року для участі у проведенні виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2-56/11, виданого 12.02.2014 року Галицьким районним судом м.Львова залучено Львівське комунальне підприємств «ШРП Личаківського району».
Відповідно до акту державного виконавця Табінського О.В., складеного 01.07.2013 року, боржники перешкоджали виконанню виконавчих дій, що виразилось у шарпанині, погрозах та нецензурної лайки з їх боку. Тому, виконати виконавчий лист щодо демонтажу гаражу не вдалось.
Однак, за результатами проведених виконавчих дій, 01.07.2014 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яке складається з 40 найменувань. Описане й арештоване майно передане на відповідальне зберігання майстру ЛКП «Княже місто» під особистий підпис.
Відповідно до акту державного виконавця від 07.08.2014 року судом встановлено, що при виході учасників виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 для виконання виконавчого листа з примусового виконання рішення суду щодо демонтажу гаражу, боржники знову чинили в цьому перешкоди. Таким чином, вдалось демонтувати частину гаражу та наступного дня, 08.08.2014 року, згідно акту державного виконавця, демонтаж гаражу завершено повністю.
Призначений постановою державного виконавця Галицького відділу ДВС Львівського МУЮ Табінського О.В. експерт, суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_6 для участі у виконавчих провадженнях від 18.10.2014 року №42303010 з метою надання висновку про вартість описаного майна ОСОБА_3, а саме: парасолі жовтого кольору, пляшки коньяку, крісла жовтого кольору 6 шт., шашличного набору, гумових килимків -4 шт., футбольних м'ячів - 6 шт., щітки для автомобіля - 2 шт., рукавиць - 15 пар, насосу, налокітників - 2 шт., футбольного кубку, медалей , лопатки, набору гайкових ключів в чорному чохлі, лижі 2 пари, пляшки з бензином, лінолеуму, драбини встановив, що об'єкт оцінки є в незадовільному стані, є практично неліквідним майном, визначення його ринкової вартості неможливе, а реалізація на прилюдних торгах економічно невигідна.
Локальним кошторисом, складеним 23.06.2014 року встановлено, що витрати з проведення виконавчих дій, які належить стягнути з ОСОБА_3 складають 11 227,38 грн.
08.08.2014 року у відповідності до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
08.08.2014 року у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2014 року ВП № 42303010 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до актів державного виконавця від 07.08.2014 року, 08.08.2014 року виконавчий документ виконано, а саме примусово демонтовано самовільно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виділено в окреме провадження.
01.10.2014 року на виконання виконавчих документів постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до вимог ст.17.19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №44920882, ВП №44920979, копії яких разом з викликом скеровано боржнику до виконання що підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції.
Суд першої інстанції вірно відкинув покликання позивача на порушення державним виконавцем ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», що в першу чергу звернення стягнення звертається на кошти, а лише при відсутності коштів, лише тоді звертається стягнення на майно боржника, оскільки відповідно до відповіді ДПА України встановлено що боржник ОСОБА_3 відкритими розрахунковими рахунками у банківських установах не володіє.
Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітню плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Як вбачається з листа УДАІ при ГУМВСУ у Львівській області за боржником зареєстровано рухоме майно а саме транспортний засіб KIA SPORTAGE, універсал -В, (2013), білого кольору, №куз.НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2.
Враховуючи, що заборгованість згідно виконавчого документа становить більше трьох мінімальних розмірів заробітної плати державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 40, 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника копії яких скеровано в УДАІ при ГУМВСУ у Ло до виконання, стягувачу до відома, для його затримання та подальшої реалізації.
Крім того, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-56/11 виданого 12.02.2014 року Галицьким районним суд м. Львова про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Галицької районної адміністрації ЛМР сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн
13.03.2014 року державним виконавцем на виконання вимог ст. 17,19,20,25 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення до виконання, стягувачу до відома. Відповідно до повідомлення про вручення боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник виконавчий документ визначений постановою про відкриття виконавчого провадження у строк до 20.03.2014 року не виконав.
В серпні 2014 року боржником було перераховано на депозит Галицького ВДВС ЛМУЮ сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн.
30.09.2014 року у відповідності до вимог ст.28, 41 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
30.09.2014 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виділити в окреме провадження.
01.10.2014 року на виконання виконавчих документів постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до вимог ст.17.19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №44918206, ВП №44918142, копії яких разом з викликом скеровано боржнику до виконання що підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції.
Цього числа державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 40, 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника а саме KIA SPORTAGE, універсал -В, (2013), білого кольору, №куз.НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2, копії яких скеровано в УДАІ при ГУМВСУ у Ло до виконання, стягувачу до відома.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий, перевіривши відповідність оскаржуваних постанов державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Табінського О.В. вимогам ст.2 КАС України, виходячи з встановлених судом обставин та положень чинного законодавства прийшов до вірного висновку, що оскаржувані постанови винесені обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, на підставах, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватись усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Вірними є висновки суду першої інстанції, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про те, що державний виконавець неправомірно виніс оскаржувану постанову про розшук належного їй автомобіля, оскільки використовує його для систематичних поїздок до медичних закладів, адже є інвалідом ІІІ групи, оскільки в підтвердження таких доводів суду не надано жодного належного доказу.
Суд першої інстанції правильно критично оцінив твердження позивача в тому, що державний виконавець неправомірно наклав арешт на автомобіль ще й з тієї підстави, що його вартість 230 000 грн. значно перевищує суму заборгованості у розмірі 11 227,38 грн., тобто не є співрозмірною, оскільки позивачем як під час проведення виконавчих дій, так і під час розгляду справи у суді не надано жодних даних чи доказів про наявність у її власності будь-якого майна, вартість якого хоча б приблизно відповідала сумі заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач довів правомірність свого рішення, спрямованих на реальне й своєчасне виконання виконавчого листа, відтак на переконання суду заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 08 грудня 2014 року у справі № 461/12661/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст ухвали виготовлено 30 березня 2015 року.