25 березня 2015 року Справа № 876/5200/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2014 року у справі за поданням відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення,-
Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області звернувся в суд з поданням про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа № 2-а-2156/11, виданого Шумським районним судом Тернопільської області 14.01.2014 року.
Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2014 року у задоволенні подання відмовлено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області оскаржив її, покликаючись на порушення судом норм процесуального права та просить скасувати оскаржувану ухвалу і винести нову якою задоволити подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виконання рішення суду неможливо у зв'язку з відсутністю у державного виконавця правових підстав для стягнення коштів у примусовому порядку.
Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявник просив змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом дослідження суду першої інстанції при постановленні рішення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи державним виконавцем постановою від 21.01.2014 року було відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 2-а-2156/11 виданого Шумським районним судом Тернопільської області 14.01.2014 року (а.с. 3).
Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі виконало зазначений вище виконавчий лист в частині нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум, однак вказав про неможливість виконання судового рішення з причин відсутності коштів (а.с. 4).
Згідно з частиною першою статті 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту 2 частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Аналіз резолютивної частини постанови суду та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Відтак суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання рішення, звернув увагу та врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої допомоги, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Оскільки судом апеляційної інстанції заявнику відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення судом, то необхідно стягнути з відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області судовий збір у сумі 60 грн 90 коп.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2014 року у справі № 2-а-2156/11 - без змін.
Стягнути з відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області судовий збір в сумі 60 грн. 90 коп. (шістдесят гривень дев'яносто копійок).
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула