25 березня 2015 року Справа № 876/1509/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Волошин М.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Поляницької сільської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Поляницької сільської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік документів, що повинні додаватися до клопотання про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Оскільки на момент звернення до Поляницької сільської ради в публічному доступі була відсутня інформація щодо наявності вільних земельних ділянок (комунальної власності), а на момент звернення до суду з даним позовом були відсутні дані щодо наявності таких земельних ділянок, не маючи іншої можливості конкретизувати бажану земельну ділянку , він в клопотанні вказав свою згоду на отримання будь-якої земельної ділянки (з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва) орієнтовною площею до 0.10 га в межах с. Поляниця. У відповідності до цього ним було додано до клопотання графічні матеріали з визначеною територією, на якій він мав намір отримати земельну ділянку. При цьому, вважає, що діюче законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів. Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Виходячи з цього, вважає, що відповідач незаконно та необґрунтовано відмовив йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову, якою їхній позов задовольнити повністю.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Поляницької сільської ради із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про виділення та надання йому безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,25 га із земель комунальної власності в межах с. Поляниця та надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки. У додатку до вказаного клопотання в якості графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки позивач надав роздруківку з графічних меж с.Поляниця із відмежованою ним частиною території.
За результатами розгляду клопотання позивача рішенням Поляницької сільської ради №216-35-2014 від 28.08.2014 року останньому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення на земельну ділянку площею 0,25 га для індивідуального будівництва в зв"язку з відсутністю земель запасу, які можуть бути надані для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та індивідуального дачного будівництва.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності земель запасу на території Поляницької сільської ради, що стверджуються даними повідомлення Відділу Держземагенства у м.Яремче Івано-Франківської області від 08.09.2014 року про те, що у відповідності до відомостей державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.07.2014 року на території Поляницької сільської ради відсутні землі запасу комунальної форми власності в межах населеного пункту с. Поляниця.
З довідки Поляницької сільської ради від 15.12.2014 року вбачається, що на території Поляницької сільської ради відсутні землі з призначенням для індивідуального будівництва та дачного будівництва.
Згідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Згідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотанням, яке підлягає розгляду, у розумінні вищенаведеної норми Закону, є заява з обов'язковими додатками, а саме графічними матеріалами , на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що місце розташування земельної ділянки, зазначене в клопотанні, є основним критерієм для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмови у цьому. Тобто відсутність таких відомостей є перешкодою для можливості розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .
Частиною 1 статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року N 858-IV передбачено, що документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Таким чином, графічний матеріал - це документація, яка характеризує місце розташування запитуваної земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, її орієнтовний розмір, межі, його виготовлення повинно здійснюватись з урахуванням вимог Закону України «Про землеустрій».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові прийшов до вірного висновку, що роздруківка з графічних меж території с.Поляниця є тими самими графічними матеріалами, які можуть визначати місце розташування земельної ділянки в розумінні ст. 118 ЗК України.
Звернувшись з клопотаннями до Поляницької сільської ради про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, позивач зазначив про бажання отримати будь-яку земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,25 га в межах с. Поляниця для індивідуального будівництва, не конкретизувавши всупереч ч.6 ст.118 ЗК України місце знаходження бажаної земельної ділянки.
При цьому законодавство не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язок щодо пошуку для зацікавленої особи земельної ділянки з врахуванням побажань заявника. Однак, орган місцевого самоврядування зобов'язаний перевірити чи відповідає бажана земельна ділянка, місце розташування якої зазначено в клопотанні особи, встановленим вимогам для відповідного її використання. При цьому, без визначення особою місця розташування земельної ділянки неможливо перевірити відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З'ясування зазначених питань є обов'язковим для вирішення питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 7 ст. 118 ЗК України).
Оскільки позивач не надав відповідачу необхідних та обов'язкових для розгляду його клопотання відомостей (графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки), колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вказав, що підстава, з якої відповідач виніс оскаржуване рішення, повністю узгоджується з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Крім того, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Наведена норма Земельного кодексу України надає право позивачу самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі ненадання відповідачем мотивованої відмови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані похивачем документи не можуть стверджувати, що позивач при зверненні до відповідача з клопотанням дотримався вимог ч.6 ст.118 ЗК України та що він звертався до ліцензованої організації із замовленням на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що досліджені докази та наведені норми законодавства дають підстави зробити висновок, що Поляницька сільська рада не порушила права позивача на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), передбачені ст.118 ЗК України.
Вказана правова позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року по справі № К/800/31950/13.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2015 року у справі № 354/790/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст ухвали виготовлений 26 березня 2015 року.