25 березня 2015 року Справа № 876/2780/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 06 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та стягнення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року з врахуванням виплачених коштів.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 06 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком з 12 червня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно з врахуванням виплачених сум. Постанову в межах сум стягнення за один місяць звернено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв'язку з цим, до спірних правовідносин має застосовуватись Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, яка є чинною на даний час.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Судом встановлено, що копією посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи - категорія 3 і постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення - с. Підкормілля Любешівського району (а.с. 4-6).
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106а село Підкормілля Любешівського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Ураховуючи особливості дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Законом України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VII встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Проте, відповідно до вказаного Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014 року.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, до спірних правовідносин застосовується редакція Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» до внесення змін Законом від 31.07.2014 року і яка не обмежувала виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на пенсію в розмірі, визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.160,183-2,195,197,198,200,205,206,254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 06 січня 2015 року у справі № 162/2074/14-а - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула