25 березня 2015 року Справа № 876/1371/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання неправомірною відмову та зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 07.02.1981 року по 30.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 01.12.1994 року як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі і провести перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з часу призначення пенсії.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії позивачу з врахуванням пільгового обчислення стажу. Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зарахувати в пільговому обчисленні період роботи ОСОБА_1 з 07.02.1981 року по 30.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 01.12.1994 року, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців починаючи з 05.06.2014 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки за оспорюваний період роботи позивач не надав трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі, тому нема підстав для зарахування стажу за вищевказаний період у кратному розмірі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (№ 1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За приписами наведеної норми (в редакції Закону N 32-V від 26.07.2006 року) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом першої інстанції вірно встановлено та трудовою книжкою підтверджується, що позивача 07.02.1981 року прийнято на роботу слюсарем-ремонтником та 01.12.1994 року звільнено з роботи (а.с. 9-13).
Згідно уточнюючої довідки позивач працював в Івано-Франківському УБР слюсарем-ремонтником прокатно-ремонтного цеху паро водопостачання з 07.02.1981 року по 01.12.1994 року вахтово-експедиційним методом в Західній Сибірі, що стверджується довідкою ПАТ «Укрнафта» від 11.11.2014 року № 10-1858 (а.с. 8).
У листопаді 2014 року позивачка звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, проте листом йому було відмовлено в такому перерахунку у зв'язку з відсутністю письмових строкових договорів про роботу на Крайній Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 7).
За час роботи в Західній Сибірі місячна норма робочого часу позивачем відпрацьовувалася. Крім того, останній користувався пільгами відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (п. 5).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області та Якутська АССР відноситься до районів Крайньої Півночі, а Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за період його роботи з 07.02.1981 року по 30.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 01.12.1994 року, оскільки з наданих ним документів вбачається та не викликає жодного сумніву, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради України від 10 лютого 1960 року.
Колегія суддів відхиляє висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, з огляду на приписи п.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), згідно якого пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що період роботи позивача з 07.02.1981 року по 30.11.1991 року, з 01.12.1991 року по 01.12.1994 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 19-13), довідкою ПАТ «Укрнафта» від 11.11.2014 року № 10-1858 (а.с. 8), в якій зазначено про розповсюдження пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у пільговому розрахунку стажу.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про перерахунок та виплату пенсії за період з 09.04.1999 року по 08.06.2014 року включно - залишити без розгляду.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.100,195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2015 року у справі № 345/5104/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням роботи в районах, що прирівняні до Крайньої Півночі.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи у районах Крайньої Півночі з 07.02.1981р. по 30.11.1991р., з 01.12.1991 р. по 01.12.1994 р. з розрахунку за кожен рік - один рік і шість місяців, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату перерахованої пенсії з 09.06.2014р.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату перерахованої пенсії за період з 09.04.1999 року по 08.06.2014 року залишити без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула