копія
25 лютого 2015 р. Справа № 804/2686/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрова В.С.
при секретарі судового засідання Драгота С.А.
за участю:
представника позивача Медведєв К.І.
представника відповідача Дерець Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
13.02.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просить:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20081 від 14.08.2014 р.;
- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600170/1 від 14.08.2014 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача щодо винесеної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, з огляду на те, що ним було надано усі необхідні документи (в тому числі і додаткові), які підтверджують застосування основного методу за ціною контракту для митного оформлення товару.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України (у відповідній редакції) митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до положень ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні залізничним транспортом:
а) транспортні (перевізні) документи;
б) передатну відомість на залізничний рухомий склад;
в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів);
г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.
Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.
Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, заявлені у митній декларації позивачем були надані до митного органу документи, перелічені у відповідній декларації.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Судом встановлено, що 14.08.2014 р. декларантом до митниці для здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» подано митну декларацію №110010000/2014/021399 на товар - «вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців: вогнетривкий бетон марки CRINTRION 80PE з вмістом Аl2О3 - 80,6%; SiО2 - 12,7%; TiО2 - 2,7%; СаО - 1,9%; Fe2О3 -0,9%; МgO - 0,2%».
Даний товар надійшов на адресу підприємства на виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.01.2014 р. № 14-0156-12, укладеного між позивачем та фірмою «Vesuvius Poland SP. Z.O.O».
Дніпропетровській митниці позивачем були заявлені до митного оформлення товари шляхом декларування по деклараціям митної вартості, разом з документами зазначеними в графах 44 ВМД від 14.08.2014 р. № 110010000/2014/021399, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 14-0156-12 від 28.01.2014 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 1 від 28.01.2014 р.; рахунок-фактура (інвойс) №131405757 від 11.08.2014 р.
Крім документів поданих відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (СМR) від 11.08.2014 р.; пакувальний лист № 151405559 від 11.08.2014 р.; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 11.08.2014 р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 11.08.2014 р.; сертифікат про походження товару загальної форми № РL/МF/АК 0044678 від 11.08.2014 р.; сертифікат якості від 11.08.2014 р.;копія митної декларації країни відправлення 14РL351010Е0057678 від 11.08.2014 р.; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 110010000/2014/021399 від 14.08.2014 р.; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 110/2012/0001471 від 29.04.2014 р.; прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 30.09.2013 р.; комерційна пропозиція № 14/05/06 від 06.05.2014 р.; транспортна довідка № 062Д/1210 від 14.08.2014 р.; рішення про визначення коду товару № КТ-110-0246-2012 від 10.02.2012 р.; лист виробника товару № 13/02/13-05 від 13.02.2013 р.; лист виробника товару від 11.08.2014 р..
При цьому митна вартість товару у вищезазначеній декларації позивачем була заявлена за ціною договору (основний метод) у розмірі 0,9245 євро за 1 кг відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечував.
З урахуванням відсутності документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці 14.08.2014 р. відмовила в прийнятті митної декларації (картка відмови №110010000/2014/20081) та відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості № 110010000/2014/600170/1, яким визначена митна вартість товару у розмірі 1,5133 євро за 1 кг.
Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем, не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак, ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів, тощо).
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки, згідно із цією статтею, робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо, тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано, як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Згідно із ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 57 Митного кодексу України визначено, що при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Пунктом 2.3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 р. за № 599 якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України відповідачем здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В результаті такого контролю встановлено наступне.
Відповідно п.4.1. зовнішньоекономічного Контракту від 28.01.2014 р. № 14-0156-12 покупець перераховує 50% вартості кожної замовленої партії товару шляхом здійснення авансового платежу згідно відповідного рахунку протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу такого рахунку від продавця, другі 50 % покупець перераховує протягом 20 банківських днів з дати постачання такої партії товару. Зазначене також викладене у відомостях рахунку від 11.08.2014 р. № 131405757.
Але декларантом надано копію листа виробника б/н від 11.08.2014 р. щодо зміни умов оплати, що суперечить вимогам п.12.2 зовнішньоекономічного Контракту.
Документів щодо проведення розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом не надано, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, лист від 11.08.2014 б/н, підписаний до того ж лише робітником продавця (координатором по продажу), а не комерційним директором (яким підписаний Контракт), на думку митного органу, ніяким чином не може змінювати умови Контракту.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості використовується прайс-лист виробника товару від 30.09.2013 р., що містить відомості щодо ціни товару без урахування транспортування та без визначення умов постачання. Дата зазначеного документу не кореспондується із специфікацією від 28.01.2014 р. № 1 до Контракту. Зазначеним прайс-листом виробник пропонує для продажу товари лише одному покупцеві, що унеможливлює визначення дійсної вартості ввезеного товару.
Надана до митного оформлення Комерційна пропозиція від 06.05.2014 р. № 14/05/06 містить умови постачання та вартість вищу, ніж визначена прайс-листом та за датою також не кореспондується ні з прайс-листом, ні зі специфікацією від 28.01.2014 р. № 1 до зовнішньоекономічного контракту.
Отже, за даними відповідача, наявні підстави вважати, що зазначена різниця між вартістю прайс-листа та вартістю комерційної пропозиції є транспортною складовою вартості імпортованого товару.
За відомостями міжнародної транспортної накладної СМR від 11.08.2014 р. перевізником імпортованого товару є ПП ОСОБА_3, м. Львів, але відсутні відомості щодо відносин продавця, покупця та зазначеного транспортувально-експедиційного підприємства.
Контрактна вартість товару заявлена декларантом як митна вартість, тому з урахуванням умов постачання DАР-Дніпродзержинськ відповідно до ч.10, 11 ст.58 Митного кодексу України вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом.
З метою співставлення заявлених відомостей щодо митної вартості з відомостями, наявними у митного органу, використано інформацію офіційно надісланого до митного органу листа Посольства України в Республіці Польща від 19.09.2012 р. № 6137/16-250-2193 щодо тарифів на транспортування вантажів на перевезення товарів через Польщу автомобільним транспортом (тент 86 м3), відповідно до якого вартість транспортування в напрямку Польща-Львів складає 120-190 євро/100 км в залежності від відстані та вантажу.
За відомостями Інтернет-ресурсу http://della.ua відстань між Skawina, Польща та п/п «Краківець», Львівська обл., складає 292 км, а від п/п «Краківець», Львівська обл. до м. Дніпродзержинська 1020 км. Розрахувавши середню вартість перевезення на рівні 155 євро/100 км, митним органом визначено транспортну складову митної вартості імпортованого товару: до кордону ЄС - 452,60 EUR; територією України - 1581,00 EUR. Вартість транспортування за маршрутом складає за розрахунком 0,10 EUR/кг. Отже, за розрахунками відповідно до вагових показників та за відстанню перевезення вартість транспортної складової дорівнює від 2040,00 EUR до 2033,6 EUR відповідно.
Таким чином, за найменшим показником розрахованої транспортної складової митна вартість товару складає 18623,6 EUR, що перевищує митну вартість, заявлену декларантом (18490 EUR). Обчислена за відомостями прайс-листа та комерційного рахунку, заявленими декларантом, транспортна складова 0,095 EUR/кг менша, ніж обчислена за відомостями, наявними у митного органу - 0,10 EUR/кг. Отже, наявні підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості товару.
За відомостями комерційної пропозиції від 30.09.2013 № 13/09/30, наданої при митному оформленні у вартість товару включено стандартну експортну упаковку Vesuvius. Також відповідно до п.2.4 Контракту вартість пакування та маркування включені до вартості товару. Але відомостей щодо врахування у митній вартості зазначеної складової до митного органу не надавалось.
З огляду на встановлені митницею обставини, суд виходить з наступного.
28.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (покупець) та фірмою «Vesuvius Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia» («Vesuvius Poland SP. Z.O.O.»), Польща (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14-0156-12 (Контракт), згідно з умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець зобов'язався купити товар на умовах поставки: DАР - ПАТ «Дніпровський меткомбінат» м. Дніпродзержинськ, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010 р. - при поставці автомобільним транспортом; DАР - ст. Правда Придніпровської залізниці, Україна, код станції 451701, відповідно до правил Інкотермс 2010 р. - при поставці залізничним транспортом.
Товар, найменування, кількість, ціна та строки поставки якого зазначені у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Контракту (п. 1.1).
Ціни на Товар узгоджуються у відповідних Додатках (Специфікаціях) та/або Доповненнях до даного Контракту і встановлюються в Євро (п.2.1).
Ціни є твердими та не підлягають зміні в межах дії підписаних Додатків (Специфікацій) та/або Доповнень до даного Контракту, які є його невід'ємними частинами. Валюта Контракту - Євро (п.2.2).
Ціна визначається на умовах:
- DАР - ПАТ «Дніпровський меткомбінат», м. Дніпродзержинськ, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010 р. - при поставці автомобільним транспортом;
- DАР - ст. Правда Придніпровської залізниця, Україна, код станції 451701, відповідно до правил Інкотермс 2010 р. - при поставці залізничним транспортом (п.2.3).
Вартості пакування і маркування включені до вартості Товару (п.2.4).
Товар за даним Контрактом буде поставлено комплектно і в строки, узгоджені у відповідних Додатках (Специфікаціях) та/або Доповненнях до цього Контракту, які є невід'ємними частинами (п.3.1).
Умови поставки за даним Контрактом:
- при поставці залізничним транспортом: DАР - ст. Правда Придніпровської залізниці, Україна, код станції 451701, відповідно до правил Інкотермс 2010 р.;
- при поставці автомобільним транспортом: DАР - ПАТ «Дніпровський комбінат», вул. Кірова, 18 б, м. Дніпродзержинськ, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010 р. (п.3.4).
Датою поставки вважається:
- при поставці залізничним транспортом: дата календарного штемпеля ст. Правда Придніпровської залізниці на залізничній накладній;
- при поставці автомобільним транспортом: дата календарного штемпеля Дніпропетровської митниці на автотранспортній накладній.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати поставки (п.3.5).
З товаром, що відвантажується, відправляється наступний пакет документів: рахунок - оригінал, три екземпляри; копія експортної декларації; залізнична накладна або автотранспортна накладна (СMR) - оригінал; пакувальний аркуш із зазначенням матеріалу упаковки та її ваги брутто, нетто): оригінал, три екземпляри; сертифікат якості виробника: оригінал; сертифікат походження, виданий Торгово-Промисловою палатою країни-виробника - оригінал; фітосанітарний сертифікат на тару (п.3.7).
Платежі за даним Контрактом здійснюються наступним чином:
- Покупець перераховує 50 % вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу інвойсу від Продавця;
- Другі 50 % Покупець оплачує за фактично поставлений Товар протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки з урахуванням документально підтверджених нестач шляхом прямого банківського переказу грошових пів на рахунок Продавця.
Валюта платежу - Євро (п.4.1).
28.01.2014 р. сторони підписали Специфікацію № 1 до Контракту № 14-56-12, відповідно до якої визначено умови поставки: DАР - ПАТ «Дніпровський меткомбінат», м. Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс 2010).
Строк поставки 10 календарних днів з дати перерахування 50 % передплати. Країна призначення: Україна.
Вантажоотримувач: ПАТ «Дніпровський меткомбінат», 51925, Україна, м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б.
Вантажовідправник/виробник: «Vesuvius Poland SP. Z.O.O» 32050, Skawina, ul. Tyniecka 12, Poland.
Суд звертає увагу, що враховуючи умови поставки DАР - ПАТ «Дніпровський меткомбінат» м. Дніпродзержинськ - витрати на транспортування, перевантаження товару до станції призначення включені до вартості товару, тому, відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, подання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не передбачене.
Відповідно до листа виробника товару від 11.08.2014 р. товар був поставлений без перерахування авансового платежу, тому, згідно з вимогами п. 2.4, 2.5 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості банківських платіжних документів до митниці подано не було.
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку із виявленими розбіжностями посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів під час здійснення митного контролю було здійснено на зворотному аркуші декларації відповідно до ст. 337 Митного кодексу України записи про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості за декларацією від 14.08.2014 року № 110010000/2014/021399, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- відповідно ст. 254 Митного кодексу України переклад копії митної декларації країни відправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу обов'язок надання декларантом протягом 10-ти календарних днів (за наявності) на письмову вимогу митного органу додаткових документів настає у разі якщо документи, зазначені у частині 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач в оскаржуваній картці відмови роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку з митною вартістю відповідно до рішення про визначення митної вартості від 14.08.2014 № 110010000/2014/600170/1 (6 метод).
У зв'язку з нагальною потребою підприємства у поставленій продукції позивач оформив нову ВМД №110010000/2014/021409 від 14.08.2014 р. з коригованою ціною товару.
Надалі позивач звертався до митного органу (лист за вих. №062Д/1906 від 10.10.2014 р.) з додатковими документами: заявкою на транспорт № SR-TRE-991450772 від 11.08.2014 р. з перекладом; рахунком-фактурою про вартість перевезення товару № 110/UA/2014 від 18.08.2014 р. з перекладом; експортною декларацією № 14PL351010E0057678 з перекладом; висновком Дніпропетровської торгівельно-промислової палати № ГО-3817 від 02.09.2014 р., та просив розглянути питання стосовно відкликання рішення про коригування митної вартості від 14.08.2014 р. №110010000/2014/600170/1 виданого за МД від 14.08.2014 р. № 110010000/2014/021399.
На вказане звернення позивач отримав відповідь від 16.10.2014 р. за №6540/04-50-52 про залишення чинним рішення про коригування митної вартості від 14.08.2014 р. №110010000/2014/600170/1.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 Митного кодексу України контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 р. за № 599 ДМВ на паперовому носії надається декларанту або уповноваженій ним особі для ознайомлення з таким записом. Декларант або уповноважена ним особа після ознайомлення зазначає час, дату, прізвище та проставляє підпис.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення.
Згідно з п. 2.5 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012р. за № 599 у разі відмови подати документи декларант або уповноважена ним особа робить відповідний запис із зазначенням часу, дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша ДМВ на паперовому носії.
Відповідно до оскаржуваного рішення митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей (за вже оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами на раніше визнаній митній вартості з урахуванням застережень пп. 2, 6 ч. 3 ст.64 Митного кодексу України, за якими ввезений ідентичний товар (враховуючи хімічний склад, марку, виробника, сферу застосування, час ввезення, розмір партії) МД (ІМ40) від 18.12.2013 р. № 110010000/2013/023110, від 23.12.2013 р. № 110010000/2013/023136) - на рівні 1,5133 евро/кг із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного.
При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 р. за № 598 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); послідовність застосування методів визначення митної та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також посадовою особою зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України.
Проте, документи, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 14-0156-12 від 28.01.2014 р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 1 від 28.01.2014 р., рахунок-фактура (інвойс) № 131405757 від 11.08.2014 р. не містили в собі розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Твердження митного органу щодо наявних розбіжностей не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Між тим, уся сукупність умов, які визначають права та обов'язки сторін у зобов'язанні, що виникає з договору, називається змістом договору.
При укладенні договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Твердження відповідача про те, що документ щодо зміни умов оплати товару підписаний лише координатором по продажу, а не комерційним директором підприємства, яким підписано контракт не може братися судом до уваги, оскільки ніяким чином не суперечить наведеним нормам чинного законодавства та п.12.2 Контракту, згідно умов якого всі додатки (специфікації) та/або доповнення до контракту дійсні, якщо тільки виконані в письмовій формі та підписані двома сторонами.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України).
З наданих заперечень відповідача вбачається, що висновки останнього щодо транспортної складової вартості імпортованого товару ґрунтуються на різниці між вартістю прас-листа та вартістю комерційної пропозиції, у зв'язку з чим митним органом наведено розрахунок транспортної складової митної вартості товару, яка перевищила митну вартість, заявлену декларантом. Проте, викладені розрахунки митного органу не підкріплюються та не обґрунтовуються жодними належними та достатніми доказами, що унеможливлює використання наведеної інформації як достовірної.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості ввезеного позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.
При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною контракту за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Отже, суд дійшов висновку, що подані позивачем для митного оформлення товарів разом із декларацією № 110010000/2014/021399 від 14.08.2014 р. документи, зазначені у графах 44, підтверджують та дають змогу обґрунтовано визначити митну вартість товарів, що декларуються за ціною договору (основний метод) у розмірі 0,9245 євро за 1 кг відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі, також, вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів, відповідно до вимог ст.ст. 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Відповідачем здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості в порушення вимог ст.ст. 57 та 60 Митного кодексу України без дотримання встановленої послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, без зазначення обґрунтованих причин неможливості застосування попередніх методів, без дотримання встановлених умов щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується відсутністю обґрунтованих пояснень з боку відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із п. 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 р. за № 599, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Таким чином, з урахуванням наявності документів для підтвердження митної вартості товару, відповідач, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600170/1 від 14.08.2014 р., яким визначив митну вартість товару у розмірі 1,5133 євро за 1 кг, відповідно до якого митне оформлення товарів було здійснено із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-г - резервного за наявними у митного органу даними.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Положеннями ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Положеннями ст. 59 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Згідно із положеннями ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Відповідно до положень ст. 62 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З урахуванням наявності документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу, відповідно до п.5 ст. 54, ст. 55 Митного кодексу України, неналежно застосувала метод 2-г.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості визначення митної вартості товару позивача шляхом застосування другорядних методів, що передують обраному.
Крім того, на виконання вимоги відповідача щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» замовило Дніпропетровській торгово-промисловій палаті проведення цінової експертизи товару, при розмитненні якого митним органом прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості, про що складено Висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-3817 від 02.09.2014 р. (надалі - Висновок експерта). Згідно зазначеного Висновку контрактна вартість товару, поставленого по Контракту купівлі-продажу від 28.01.2014р. за № 14-0156-12 (згідно специфікації від 28.01.2014 р. за № 1) відповідає його ринковій вартості на умовах поставки, зазначених у договорі.
Висновок експерта №ГО-3817 від 02.09.2014 р. базується на маркетинговому аналізі цінової інформації та враховують наявність декількох посередників у заявленій зовнішньоекономічній операції, посередницькі контракти та інші документи, що стосуються поставок, які підприємством були надані Дніпропетровській торгово-промисловій палаті для їх дослідження експертом, зокрема, контракти та інвойси по всьому ланцюгу продажу товару від виробника.
Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та дослідженні в ході розгляду справи документи, суд дійшов до висновку, що позивач для підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов'язок та до митної декларації № 110010000/2014/021399 від 14.08.2014 р. надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому позивач визначив вартість товару у сумі, яка дорівнює вартості товару, визначеній умовами зовнішньоекономічного контракту № 14-0156-12 від 28.01.2014 р. та яка сплачена позивачем в повному обсязі.
Згідно із ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 3 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості товару декларанта повідомлено про те, що він має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Також, повідомлено про те, що він має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості митному органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.
Відповідно до ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Згідно із ст. 256 Митного кодексу України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі, інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Аналіз наведених законодавчих положень, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20 грудня 2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
За викладених обставин, суб'єкт владних повноважень - Дніпропетровська митниця, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, не здійснила митне оформлення товару позивача за митною вартістю, заявленою декларантом - за ціною контракту.
Таким чином, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів та встановлених обставин картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20081 від 14.08.2014 р. та рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600170/1 від 14.08.2014 р. підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20081 від 14.08.2014 року та рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600170/1 від 14.08.2014 року відповідач діяв не у межах та у не спосіб передбачений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - задовольнити.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20081 від 14.08.2014 р.
Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600170/1 від 14.08.2014 р.
У порядку розподілу судових витрат присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн., 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун