копія
06 березня 2015 р. Справа № 804/3152/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.02.2015 р. Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (надалі - відповідач), з наступними позовними вимогами:
1. Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження серії ВП №46036112 від 14.01.2015 р., винесену державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо примусового виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2014 р. по справі №804/1432/14 за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування;
3. Зобов'язати Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 16.04.2014 р. по справі №804/1432/14.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а тому є всі підстави для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання таке виконавче провадження відкрити.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження та письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 вказаного закону визначено, що відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону в інших передбачених законом випадках.
Судом встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 08.02.2014 р. винесена постанова по справі №804/1432/14 за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, відповідно якої до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення недоліків.
Постанова набрала законної сили 11.03.2014 р.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.04.2014 р. було видано виконавчий лист № 804/1432/14 про примусове виконання постанови суду, а саме застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення недоліків.
На виконання вказаної постанови позивачем 12.01.2015 р. було подано до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.
Відповідачем 14.01.2015 р. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 46036112, відповідно до якого відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого листа № 804/1432/14 виданого 16.04.2014 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення недоліків.
Підставою відмови у відкритті провадження стала відсутність дій примусового характеру, що повинні бути вчинені державною виконавчою службою, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. На підставі викладеного відповідачем застосовано п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та відмовлено у прийнятті до провадження виконавчий лист № 804/1432/14.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, виконавче провадження здійснюється за виконавчим документом, який повинен відповідати вимогам закону та мати всі необхідні реквізити. Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження мають бути законодавчо визначені.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заходи реагування у вигляді зупинення роботи підприємства.
Фактично вказаним рішенням суд зобов'язав боржника утриматися від вчинення певних робіт. Тобто, чітко визначено які дії зобов'язального характеру мають бути вчинені, що відповідає принципу примусовості виконання рішення суду державною виконавчою службою.
Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 4 якої примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (ст. 258 вказаного Кодексу).
Виконавчі листи, що видаються судами, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами, які відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Посилання відповідача на те, що рішенням суду не зобов'язано ні боржника, ні іншу уповноважену особу вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, є некоректними і неприйнятними.
Виходячи з наведеного державний виконавець прийшов до помилкового висновку про наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Крім того, якщо судове рішення є незрозумілим, то це не є підставою для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документа, а є підставою для звернення з заявою про роз'яснення судового рішення у порядку ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги 1.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 16.04.2014 р. по справі №804/1432/14, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не має втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за заявленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися. А отже, позовна вимога 2 задоволенню не підлягає.
Суд вважає, що скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження достатньо для відновлення порушеного права позивача в рамках розгляду даного позову.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В заперечення заявлених позовних вимог відповідачем не надано жодного належного та достатнього доказу.
За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії в частині скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження серії ВП №46036112 від 14.01.2015 р., винесену державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо примусового виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2014 р. по справі №804/1432/14 за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження серії ВП №46036112 від 14.01.2015 р., винесену державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо примусового виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2014 р. по справі №804/1432/14 за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування.
В іншій частині позову відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун