Справа: № 704/135/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Фролов О.Л. Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
31 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання до поновлення порушення ним права, -
У січні 2015 року постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року року позов задоволено: визнано протиправними дії управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 належної одноразової компенсації за шкоду, заподіяну його здоров'ю як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, який став інвалідом 1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язано управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації усунути порушення прав ОСОБА_2 на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну його здоров'ю як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції і стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, та поновити їх шляхом нарахування та виплати такої компенсації у відповідності з нормами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення з тих підстав, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має 3 групу інвалідності. З 13 лютого 2014 року позивачу встановлено 1-шу групу інвалідності.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації як одержувач соціальних виплат.
28 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату компенсації відповідно до приписів ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 1 групи.
Відповідач 24.12.2014 листом надав позивачу відповідь, що він має право на доплату лише у розмірі 379,30 грн у разі звернення до управління з відповідною заявою. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до 1 категорії, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має І групу інвалідності.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2012-2013 роках положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 року на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі і виплат належних позивачеві.
Разом з тим, починаючи з 01.01.2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема ст. 51 вказаного Закону.
Пунктом 9 статті 1 Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 16 серпня 2014 року, доповнено Прикінцеві положення Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII ,,Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7, відповідно до якого норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, з 1 січня 2014 року до набрання чинності Законом України № 1622-VII ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2014 рік» положеннями Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2014 рік» правове регулювання правовідносин щодо виплати пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими законами, крім Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - не здійснювалося.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII, тобто з 03.08.2014 року, розмір виплат визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо призначення та виплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними, а тому позивач має право на призначення такої компенсації.
Що стосується посилання відповідача, що позивачу згідно прийнятого рішення належить до сплати 90 мінімальних заробітних плат, то суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2013 року позивачу призначено до виплати щорічну допомогу за інший рік, що передував 2014 року, а тому дане твердження є безпідставним.
Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.