Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
"31" березня 2015 р. № 820/3280/15
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Харківської районної державної адміністрації
провизнання незаконним та скасування розпорядження
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації, в якому просить суд визнати незаконним і скасувати з дати видачі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в рішенням Тернопільського районного суду Тернопольської області від 27.04.2012 року за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1). 5 вересян 2014 року рішенням Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, на підставі, що дана земельна ділянка вже зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу. У жовтні 2014 року працівниками реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області позивачу було повідомлено, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У березні 2015 року позивач дізнався про існування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року, яким земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) була безоплатно передана ОСОБА_2 Таким чином позивач вважає розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті б Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права користування земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Таким чином суд зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність, оренду, користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Зазначена позиція суду підтримується постановою ВСУ від 11.11.2014 року по справі № 21-493а14.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" від 12.06.2009 р. № 6 у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Суд зазначає, що оспорюване розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року є розпорядженням відповідача, як власника земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) і таким чином, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини першої статті 17 КАС, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ст.ст. 104, 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Відмовити позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Спірідонов М.О.