Справа: № 379/219/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
30 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за невикористану у 2014 році санаторно-курортну путівку,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації про визнання відмови управління соціального захисту населення Таращанської РДА щодо відмови йому у наданні путівки незаконною та зобов'язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за невикористану у 2014 році санаторно-курортну путівку.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді-доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що до 27.11.2013 року позивач перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації як інвалід 1 групи за загальним захворюванням. У зв'язку з цим він щорічно використовував своє право на санаторно-курортне лікування, отримувавши санаторно-курортні путівки відповідно до своїх пільг.
01.10.2013 року він звернувся до управління соціального захисту населення Таращанської РДА з відповідною заявою про взяття його на облік для отримання у 2014 році путівки в санаторій кардіологічного профілю із супроводжуючим, як інвалід 1 групи загального захворювання.
В зв'язку з тим, що 27.11.2013 року позивач набув статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 відкликала попередню заяву, надавши нову, відповідно до набутого статусу.
Проте, в зв'язку з тим, що у 2014 році позивач путівки не отримав ні як інвалід 1 групи за загальним захворюванням, ні як потерпілий внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, останній вважає, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії І надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, окрім іншого, позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 800 від 16 травня 2000 року передбачено, що це Положення визначає порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) громадян, визнаних постраждалими відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 17 вказаної постанови у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 року №261 було встановлено новий порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який також передбачає право постраждалої особи на отримання грошової компенсації лише за самостійне санаторно-курортне лікування у разі, коли протягом двох останніх років вона перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки). Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою, місцевим органам за місцем проживання копії документа, що підтверджує факт самостійного санаторно-курортного лікування у поточному році за профілем захворювання, за яким постраждалій особі видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою для взяття його на облік для отримання санаторно-курортної путівки, як постраждалий від Чорнобильської катастрофи 08.08.14 року, а тому, враховуючи вимоги п.7 Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.03.2013 року №261, зазначена заява була взята на облік для забезпечення позивача санаторно-курортною путівкою в 2015 році.
Крім того, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів самостійного санаторно-курортного лікування, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати позивачу грошової компенсації.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев.
суддя Н.Е.Старова
суддя В.В.Файдюк
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.