Справа № 815/254/15
24 березня 2015 року 10 год.31 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Філіппова Ю.В.
за участю сторін:
представника позивачів - Саханєнко С.Є. (за довіреністю);
представника відповідача - Прилипко О.В. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області), в якому позивачі просять суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
У своєму позові позивачі зазначили, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку також мешкають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . Позивачі повідомили, що серед співвласників будинку є також ОСОБА_7 , яка померла у 2009 році, проте її частку у власності ніхто у спадщину не отримав. Позивачі 21.03.2014 року знялися з постійного місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , проте вже у липні повернулися до попереднього місця проживання. Позивачі зазначили, що неодноразово зверталися до відповідача із заявою про реєстрацію постійного місця проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак їм було відмовлено на підставі необхідності визначення спадкоємця та надання останнім згоди на реєстрацію місця проживання членів сім'ї ОСОБА_8 . Позивачі зазначили, що відмова в реєстрації є грубим порушенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідач Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надав до суду заперечення (а.с. 58-63), в яких зазначив, що 15.09.2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з заявою довільної форми на адресу відповідача про зобов'язання Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області зареєструвати їх у належному їм будинку. Заявникам була надана відповідь у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», та роз'яснено порядок реєстрації місця проживання, а також до якого центру надання адміністративних послуг необхідно звернутися. Таким чином, відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки відповідач діяв відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Крім того, відповідач пояснив, що 09.12.2014 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які не є співвласниками житла, звернулися із заявами про отриманням адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання. При цьому, як пояснив відповідач, листами від 10.12.2014 року №2870, №2871 заявникам було відмовлено у реєстрації у зв'язку з відсутністю згоди співвласника, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 . Відповідач також звернув увагу суду, що з наданих позивачами документів вбачається невідповідність відомостей про осіб, зокрема, прізвища, ім'я та по батькові, зазначених у свідоцтві про право власності та у паспорті громадянина України. Таким чином, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні позивач та представник позивачів підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі, зазначивши на уточнююче судом запитання, що позивачами оскаржується саме рішення відповідача викладене у вигляді листа адресованого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 01.10.14року №С-894, що зафіксовано засобами аудіофіксації судового засідання.
Представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 20.07.2001 року №676 ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в рівних частках на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, загальною площею 52,0 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
Згідно талонів зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання в Україні позивачі були зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 знятий з реєстрації 21.03.2014 року, ОСОБА_2 знятий з реєстрації 20.03.2014 року ( відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 21.03.14року (а.с.8-15).
14.09.2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діюча від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ( відповідно до свідоцтва про народження - ОСОБА_5 НОМЕР_2 ) (а.с.21) та ОСОБА_6 ( відповідно до свідоцтва про народження - ОСОБА_6 НОМЕР_3 ) (а.с.20), звернулися із заявою на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області зареєструвати їх у належному їм на праві власності будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-23).
Листом від 01.10.2014 року №С-894 була надана відповідь на звернення, відповідно до якої заявникам роз'яснено відповідно до якого закону здійснюється реєстрація місця проживання, який пакет документів необхідно надати, через який центр надання адміністративних послуг та адресу його розташування (а.с.24-25).
09.12.2014 року згідно описів вхідних пакетів документів №930, №931 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися за отриманням адміністративної послуги у вигляді реєстрації місця проживання (а.с.26,27).
Листами від 10.12.2014 року №2870, №2871 Приморським РВ у м. Одеси ГУМ СУ в Одеській області заявникам було відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі того, що відповідно до п.2.2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 року №1077, необхідно визначити законного спадкоємця для надання згоди на реєстрацію місця проживання (а.с.28,29).
Відносини, пов'язані з реєстрацією місця проживання врегульовані Законами України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-VI, «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 року №5203- VI, «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, Розпорядженням Кабінету міністрів України від 16.05.2014 року №523-Р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом МВС України від 22.11.2012 року №1077, рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4178 «Про створення Центра надання адміністративних послуг Одеської міської ради» .
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ч.1 ст.6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Відповідно до п.2.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року №1077 (далі Порядок) встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України).
Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за N 84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У судовому засіданні представник позивачів пояснив, що оскаржує відмову відповідача, надану листом від 01.10.2014 року №С-894 (а.с.24-25).
Із заяви від 14.09.2014 року, зареєстровану ГУ ДМС України 15.09.2014 року, вбачається, що до відповідача з вимогою про реєстрацію місця проживання звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діюча від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні'затверджений зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.
Із оскаржуваної заяви вбачається, що вона надана у довільній формі та розглянута відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Так, відповідь ГУ ДМС в Одеській області не є відмовою у реєстрації місця проживання, натомість це є лист-роз'яснення від 01.10.2014 року №С-894, у якому заявникам роз'яснено відповідно до якого закону здійснюється реєстрація місця проживання, який пакет документів необхідно надати, через який центр надання адміністративних послуг та адресу його розташування.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд констатує, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання відмови ГУ ДМС в Одеській області у реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Адже, відповідач при розгляді заяви позивачів, діяв з дотриманням та в межах положень Конституції України, Закону України «Про звернення громадян». Крім того, із оскаржуваною заявою до відповідача звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діюча від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому із зазначеним позовом звернулись також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо яких відсутнє відповідне рішення ГУ ДМС в Одеській області про відмову реєстрації місця проживання. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання відмови ГУ ДМС в Одеській області від 01.10.2014 року №С-894 протиправною.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які не є співвласниками будинку, зверталися до Приморського РВ в м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області за отриманням адміністративної послуги у вигляді реєстрації місця проживання 09.12.2014 року(а.с.26,27).
Не будучи співвласниками будинку, реєстрація їх місця проживання здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.
Відповідно до опису вхідного пакету документів №930 вбачається, що ОСОБА_1 було надано згоду власників житла. Проте, не визначено законного спадкоємця померлої ОСОБА_7 для надання згоди на реєстрацію (а.с.26).
Відповідно до опису вхідного пакету документів №931 вбачається, що ОСОБА_2 взагалі не надано паспорт та згоду власників житла на реєстрацію(а.с.27).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.12.14 року відповідно за вих..№№2871, 2870 супровідними листами Приморського районного відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області повернуто документи щодо реєстрації місця проживання з відповідними роз'ясненнями норм діючого законодавства (а.с.28,29).
Отже, оскільки зареєстроване місце проживання створює для особи та інших людей низку правових наслідків, саме тому, необхідна згода власника житла, якщо він є єдиним власником, або згода всіх співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника, чи документи, що таку згоду підтверджують (нотаріально посвідчена заява).
Така вимога щодо реєстрації цілком узгоджується з приписами цивільного та житлового законодавства України.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Суб'єктами права як спільної часткової власності так і спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст.ст. 356, 368 ЦК України). Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Статтею 369 ЦК України передбачено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Статтею 65 ЖК України встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Співвласники здійснюють свої права спільно, за згодою. За відсутності такої згоди право на користування житлом третьою особою може бути визнано лише судом.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що головним зобов'язанням держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Таким чином, для реєстрації місця проживання особи за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, реєстрація здійснюється за згодою усіх співвласників житла.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що серед наданих для здійснення реєстрації місця проживання документів згідно оскаржуваної заяви вбачається, що відомості про особу, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові співвласника будинку, зазначені у паспорті громадянина України, та посвідчують особу, відрізняються від відомостей, зазначених у свідоцтві про право власності. Так, відповідно до свідоцтва про право власності співвласником домоволодіння є ОСОБА_3 , тоді як паспорт НОМЕР_4 належить ОСОБА_3 .
Представником позивачів у судовому засіданні було надано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі №815/6509/14, якої позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції задоволено (а.с.91-97). Зобов'язано внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частині прізвища, власного імені та по батькові батька ОСОБА_1 та їх прізвища та по батькові, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Поновлено актовий запис про народження ОСОБА_1 , зазначивши його прізвище, ім'я та по батькові замість ОСОБА_10 - ОСОБА_1 , а також прізвище, ім'я та по батькові його батька - ОСОБА_2 . Разом з тим, зазначене рішення було надано позивачами у судовому засіданні та не могло бути враховане при розгляді відповідачем заяви від 14.09.2014 року. Крім того суд звертає увагу на те, що зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі №815/6509/14 є підставою для внесення відповідних змін до актових записів про народження, проте позивач та представник позивачів звертаючись до суду з даним позовом 14.01.15 року, самостійно в обґрунтування позовних вимог надано копії свідоцтв про народження саме ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.20,21),
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077 визначено процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до п.2.6 Порядку працівник територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи): перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві; реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи (додаток 9); заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку, які після здійснення реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України; вносить відомості до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов'язаних (додаток 10), якщо особа є призовником або військовозобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату; вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1089/21401; видає дітям віком від 14 до 16 років довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи (додаток 11); повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця проживання.
Отже законодавчо встановлений порядок реєстрації місця проживання територіальним підрозділом ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - відповідним центром.
Тому суд, без надання доказів звернення до відповідного органу реєстрації місця проживання в порядку, визначеному чинним законодавством, надання належних доказів в обґрунтування законності підстав здійснення реєстрації і відмови у її проведенні не вправі підміняти орган владних повноважень і позбавлений повноважень, щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 30.03.2015 року.
Суддя С.М. Корой
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 30.03.2015 року.
Суддя С.М. Корой
30 березня 2015 року.