20 серпня 2014 р. Справа № 804/8600/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретаріТулянцевої І.В. Уваровій М.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов, суд, -
01.07.2014 року Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції в якому просить:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції щодо виконання Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3 та Вимоги №Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3;
- скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції від 22.04.2014 р. про розгляд скарги;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. від 03.04.2014 р. про повернення Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. від 03.04.2014 р. про повернення Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 09.04.2014 року УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області отримані постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. від 03.04.2014 р. про повернення виконавчих документів - Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3 та Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3. Вважають, що відповідачем вказані постанови винесені протиправно та підлягають скасуванню, оскільки державним виконавцем Костішиним І.В. не в повному обсязі вжито заходи по своєчасному стягненню з ОСОБА_3 боргу, чим порушені права та інтереси позивача. Крім того, просять скасувати постанову в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції від 22.04.2014 р. про розгляд скарги, оскільки вона прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити із викладених у позові підстав.
Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи та з яких свідчить, що оскаржувані постанови про повернення виконавчих документів та про розгляд скарги винесені правомірно, у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» і підстави для їх скасування відсутні. Так, в ході проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню по стягненню з боржниці ОСОБА_3 боргу в розмірі 8182,72 грн., державним виконавцем було встановлено відсутність майна на яке може бути звернуто стягнення, що позбавляло можливості подальшого проведення виконавчих дій. За вказаних обставин, відсутні підстави для задоволення позову (а.с. 37-40).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
На підставі ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що 23.10.2012 року Відділом державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області про примусове стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 3610,30 грн. на підставі Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. (ВП № 34890694).
06.03.2013 року Відділом державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції також було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області про примусове стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 4572,42 грн. на підставі Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. (ВП № 36933726).
Вказані виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження ВП № 35439837, яке знаходилось у провадженні Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції.
03.04.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішиним І.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа (Вимога № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про примусове стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 3610,30 грн.) стягувачу згідно акта державного виконавця про відсутність майна на яке можливо повернути стягнення в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 8).
03.04.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішиним І.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» також було винесено постанову про повернення виконавчого документа (Вимога № Ф-69 від 11.02.2013 р. про примусове стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 4572,42 грн.) стягувачу згідно акта державного виконавця про відсутність майна на яке можливо повернути стягнення в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 7).
Вказані постанови були отримані позивачем 09.04.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 5-6).
Не погоджуючись із винесеними державним виконавцем постановами про повернення виконавчих документів стягувачу, УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області звернулося із скаргою до начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції в якій просили скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. від 03.04.2014 р. та зобов'язати державного виконавця вжити заходів із виконання виконавчих документів по стягненню боргу з ОСОБА_3 (а.с. 13-14).
Постановою в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Шманіної К.Ю. від 22.04.2014 р. у задоволенні скарги УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. було відмовлено (а.с. 16-17). Відмовляючи у задоволенні скарги відповідачем було зазначено, що державним виконавцем Костішиним І.В. були здійснені усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, однак, у зв'язку із тим, що майно, на яке б можливо було звернути стягнення у боржниці ОСОБА_3 відсутнє, державним виконавцем правомірно були винесені постанови від 04.04.2014 р. (ВП № 34890694, ВП № 36933726) про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Вважаючи дії Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції щодо винесення постанов від 03.04.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та від 22.04.2014 р. про розгляд скарги протиправними, позивач звернувся до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 - XIV (далі - Закон № 606 - XIV), примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На виконання Закону України «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), та яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. На підставі ч. 1 і 2 ст. 22 Закону такі виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання ними юридичної сили.
Під час здійснення виконавчого провадження, визначено п. 1.5 Інструкції, державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ст. 32 Закону № 606 - XIV, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 - XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Судом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню ВП № 35439837, державними виконавцями Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції здійснювались заходи щодо примусового виконання виконавчих документів - Вимоги № Ф-23-У від 13.07.2012 р. (ВП № 34890694) та Вимоги № Ф-69 від 11.02.2013 р. (ВП № 36933726), а також перевірка майнового стану боржниці.
Так, державними виконавцями, у провадженні яких знаходились виконавчі провадження, протягом 2012-2013 років були направлені запити до Інспекції державного технічного нагляду щодо наявності зареєстрованої за боржницею сільгосптехніки; до Новопільської сільської ради щодо встановлення наявності зареєстрованого земельного паю за боржницею та місця її реєстрації; до Криворізького районного центу зайнятості з метою з'ясування чи отримує боржниця допомогу по безробіттю; до Державного ощадного банку України з метою з'ясування наявності відкритих боржницею розрахункових рахунків; до УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо реєстрації за боржницею транспортних засобів (а.с. 37-44, 48).
Як з'ясовано судом, будь - яке майно на яке б могло бути звернуто стягнення по примусовому виконанню виконавчого документа, у боржниці відсутнє, що підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження довідками.
Відповідно до Акта державного виконавця від 23.08.2013 року, державним виконавцем Костішиним І.В. за місцем проживання боржниці - АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_3 на момент складання акта за місцем проживання була відсутня, майно на яке можливо звернути стягнення встановлено не було, у зв'язку із чим, вказаний акт було складано лише в присутності понятих (а.с. 9).
Між тим, суд зазначає, що відповідно до Довідки Новопільської сільської ради від 19.11.2013 р. боржниця проживає за вказаною адресою (а.с. 53). Крім того, в письмових запереченнях відповідача зазначено про часткове погашення ОСОБА_3 боргу, що не заперечується позивачем (а.с. 39).
Тобто, відповідачем на виконання вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» були застосовані всі можливі заходи щодо примусового виконання виконавчих документів - Вимоги № Ф-23-У від 13.07.2012 р. та Вимоги № Ф-69 від 11.02.2013 р., та заходи щодо встановлення майна боржниці, на яке б могло бути звернуто стягнення.
Оскільки, в ході здійснення дій по зведеному виконавчому провадженню ВП №35439837 державними виконавцями не було встановлено майно ОСОБА_3, на яке б могло бути звернуто стягнення за виконавчими документами, з урахуванням строків здійснення виконавчих дій, визначених ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для винесення постанов про повернення виконавчих документів стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Костішина І.В. від 03.04.2014 р. про повернення виконавчих документів - Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3 та Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3 стягувачеві, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про скасування постанови в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Шманіної К.Ю. від 22.04.2014 р. про розгляд скарги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (ч. 1). Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За
результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду (ч.8).
Частиною 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину),
винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що скаргу УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області від 15.04.2014 року було розглянуто в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Шманіною К.Ю. у термін, встановлений ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову від 22.04.2014 року про відмову у її задоволенні. Копія постанови від 22.04.2014 р. була направлена на адресу заявника в той же день, що підтверджується копією супровідного листа, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 15-17).
З оскаржуваної постанови від 22.04.2014 р. свідчить, що в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції Шманіною К.Ю. в повному обсязі були досліджені всі обставини, що стосуються проведення виконавчих дій державними виконавцями при примусовому виконанні виконавчих документів - Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3 (ВП № 36933726) та Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3 (ВП № 34890694) у зведеному виконавчому провадженні ВП № 35439837 та обґрунтовано зроблено висновок про відсутність підстав для скасування постанов державного виконавця Костішина І.В. від 03.04.2014 р. про повернення виконавчих документів - Вимоги УПФУ № Ф-69 від 11.02.2013 р. про стягнення боргу у сумі 4572,42 грн. з ОСОБА_3 та Вимоги УПФУ № Ф-23-У від 13.07.2012 р. про стягнення боргу у сумі 3610,30 грн. з ОСОБА_3, стягувачеві.
Суд не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що Акт державного виконавця від 23.08.2013 року (а.с. 9) був складений майже за 8 місяців до прийняття постанов про повернення виконавчих документів (03.04.2014 р.), оскільки матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державним виконавцем були застосовані всі засоби щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_3 боргу в період здійснення виконавчих дій, і дата складання такого акта на прийняття рішення державного виконавця не впливає.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.
Ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем були доведені обставини правомірності прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим, позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат слід здійснити згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області до Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя І.В. Тулянцева