23 березня 2015 р. Справа № 876/3169/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
за участі представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Іванського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 813/704/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000021720.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 813/704/14 позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014 року № 0000021720.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Дрогобицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області в період з 13.12.2013 року по 17.12.2013 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) в ПП «Рехавот» за червень 2013 року щодо повноти декларування та своєчасності сплати ПДВ та подальшого їх використання в господарській діяльності.
В ході перевірки податковим органом встановлено порушення ФО-П ОСОБА_3 п.п.14.1.181, п.п.14.1.185 п.14.1 ст. 14, п.п.44.1, п.п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 19908,00 грн., про що складено акт № 302/17-20/НОМЕР_2 від 26.12.2013 р.
На підставі вказаного акту, Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Львівській області винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000021720, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФО-П ОСОБА_3 з податку на додану вартість в розмірі 29862,00 грн., з яких 19908,00 грн. зобов'язання за основним платежем, 9954,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Положення п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначають податковий кредит - як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в спростування висновків акту перевірки про неправомірне формування податкового кредиту по операціях з ПП «Рехавот» позивачем надано копію договору поставки укладеного між ПП «Рехавот» (постачальник) та ФО-П ОСОБА_3 (покупець) від 02.01.2013 року №93/13, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.
На підтвердження факту виконання умов договору та поставки товару позивачем до матеріалів справи долучено копії належним чином оформлених видаткових накладних, копії податкових накладних та сертифікат відповідності, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем належним чином оформлено первинні документи, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків, а відтак помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем вищезазначених норм податкового законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган посилається на акт перевірки Дрогобицької ОДПІ від 24.09.2013 року №103/22-12/37504083 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Рехавот» (37504083) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів у ТзОВ «Захід Маркет Груп» (37472722) за червень 2013 року та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності».
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача від 24.09.2013 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на нього як на обставину, яка обґрунтовує правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що твердження відповідача, що господарські операції між ФО-П ОСОБА_3 та ПП «Рехавот» не відбувались, спростовуються належними доказами, що наявні в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції щодо підставності позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а відтак судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014 року № 0000021720 скасовано правильно.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 813/704/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
М.В.Костів
Повний текст ухвали складений 27.03.2015 року.