Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2015 р.Справа № 922/291/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Аванта-Трейд", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм
про стягнення коштів 17 748,90 грн.
за участю :
Представник позивача - Чепего С.В. довіреність №01 від 01.01.2014 року;
Представник відповідача - не з"явився;
Позивач - Приватне підприємство "Аванта-Трейд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення основної заборгованості у розмірі 13914,73 грн., пені у розмірі 1120,16 грн., штрафу в розмірі 278,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 2214,47 грн. та 3% річних у розмірі 221,25 грн., з урахуванням збільшення позовних вимог. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №311 від 04.03.2013 року. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/291/15 та призначено її до розгляду.
Представник позивача в призначеному на 25.03.2015 року судовому засіданні підтримував позовні вимоги з урахуванням збільшення позовних вимог в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством "Аванта-Трейд" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено Договір поставки №311 від 04.03.2013 року (Договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити відповідачу, а відповідач зобов"язався прийняти та оплатити позивачу в обумовлений строк Товар. Право власності на Товар переходить з моменту передачі Товару, датой передачі вважається дата, вказана у накладній.
Згідно з п. 1.2 Договору, позивач поставляє Товар партіями, оплата здійснюється переважно за конкретно отриману партію, відповідно накладній на Товар. Графік поставки узгоджується Сторонами додатково.
Відповідно до п. 5.2 Договору, ціни на Товар вказуються в накладних на Товар.
Відповідач зобов"язався проводити оплату Товару в строк 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання Товару по накладній (згідно п. 5.3 Договору).
Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу відповідну продукцію, що підтверджується видатковими накладними 2-АВ-006331 від 13.03.2014 року, 2-АВ-006332 від 13.03.2014 року, 2-АВ-006333 від 13.03.2014 року, 2-АВ-006334 від 13.03.2014 року, 2-АВ-011004 від 02.05.2014 року, 2-АВ-011005 від 02.05.2014, 2-АВ-013150 від 27.05.2014 року, а також Графіком погашення заборгованості від 04.11.2014 року, згідно якого Сторонами була визнана заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар станом на 04.11.2014 рік на суму 16 495,00 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн.) (арк.с.75).
Однак, як стверджує позивач, ФОП ОСОБА_2 здійснив оплату згідно узгодженого графіку лише частково, а також повернув частину Товару. Таким чином, з урахуванням часткової оплати за поставлений товар, повернення товару, заборгованість відповідача перед ПП "Аванта-Трейд" станом на момент подачі позову складає 8893,11 грн. (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 11 коп.).
Крім того, в ході розгляду справи, позивач збільшив розмір позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем також не було оплачено Товар усього на суму 5021,62 грн. згідно накланих:
- 2-АВ-037882 від 30.12.2014 року на суму 1120,45 грн.;
- 2-АВ-037883 від 30.12.2014 року на суму 709,49 грн.;
- 2-АВ-037885 від 30.12.2014 року на суму 1303,38 грн.;
- 2-АВ-037888 від 30.12.2014 року на суму 1888,30 грн.;
Таким чином, станом на момент розгляду справи, відповідач 13914,73 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, що є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 13914,73 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього інфляційні втрати в розмірі 2214,47 грн., 3% річних у розмірі 221,25 грн., пеню в розмірі 1120,16 грн. та штраф в розмірі 278,29 грн..
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає наданому розрахунку. За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 2214,47 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 221,25 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені та штрафу), суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 Договору встановлено,що при затримці оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за поставлений Товар за кожний прострочений день, з урахуванням індексів інфляції за період порушення зобов"язання оплати, а також штраф за прострочку платежу в розмірі 2% від суми неоплаченого в строк Товару.
Розрахунок неустойки перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 1120,16 грн. та штрафу в розмірі 278,29 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 232, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61033, АДРЕСА_1, п/рахунок НОМЕР_1 в Донецькій обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 334011) на користь Приватного підприємства "Аванта-Трейд" (83013, м. Донецьк, вул. Софійська, 1, р/р 26003301745639 у філії Головного управління ПАТ ПІБ в Донецькій області м. Донецька, МФО 334635) - основну заборгованість в розмірі 13914,73 грн., пеню у розмірі 1120,16 грн., штраф в розмірі 278,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 2214,47 грн., 3% річних у розмірі 221,25 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн..
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.03.2015 р.
Суддя Т.С. Денисюк