ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
16 березня 2015 року № 813/368/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Мисак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2015 року з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.12.2014 року № 3113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 63 «є» /за порушення дисципліни/ наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.12.2014 року № 670 о/с «По особовому складу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаду інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС України у Львівській області з 01.01.2015 року;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2015 року до дня поновлення на роботі.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ про його звільнення з правоохоронних органів є протиправним з тих причин, що такий прийнятий за наслідками порушення позивачем правил дорожнього руху - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за порушення котрих на позивача вже було накладено дисциплінарне стягнення таке як попередження про неповну службову відповідність, однак опісля відповідач порахувавши, що таке стягнення є м'яким для позивача, прийняв наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, відмінивши наказ про неповну службову відповідність. Зазначає, що наказ про звільнення з органів внутрішніх справ прийнятий понад дозволений строк, в межах котрого законодавець дозволяє застосувати більш суворе покарання, якщо дійде висновку, що попереднє стягнення не відповідає тяжкості вчиненого проступку. Також наголошує, що його звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності. З наведених підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, покликаючись на мотиви позовної заяви. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила. Вважає, що наказ прийнятий за наявних на те законних підстав, оскільки причиною відміни наказу про попередження про неповну службову відповідність та прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача слугував факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення - керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, за котре відповідно до вимог наказу МВС України від 12.03.2007 року №81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», передбачено, що до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймається безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ. За таких обставин, оскільки позивачем не оспорюється факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Позивач наказом ГУМВС України у Львівській області від 17.02.2010 року №37/о призначений на посаду інспектора патрульної служби батальйону патрульної служби ЛМУ ГУМВС.
16.10.2014 року за наслідками службового розслідування за порушення службової дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил дорожнього руху, що виявилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння до позивача наказом ГУМВС України у Львівській області № 2452 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Як це видно з наказу ГУМВС України у Львівській області від 26.12.2014 року №3113, враховуючи те, що накладене на позивача стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність є занадто м'яким та не відповідає тяжкості допущеного позивачем порушення, на підставі наказів МВС України від 12.03.2007 року №81 та від 26.03.2010 року №90 щодо безальтернативного звільнення з органів внутрішніх справ працівників міліції, котрі керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а також на виконання вказівки керівництва, наказ ГУМВС України у Львівській області від 16.10.2014 року №2452 в частині попередження про неповну службову відповідність відмінено, та до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
26.12.2014 року на виконання наказу ГУМВС України у Львівській області від 26.12.2014 року №3113 відповідно до п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, відповідач видав наказ №670 о/с по особовому складу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Не оспорюючи факту вчиненого правопорушення, позивач вважає застосування щодо нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, протиправним, оскільки за допущене ним порушення до нього застосовано дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову невідповідність, та виносити наказ про звільнення після спливу дозволеного Дисциплінарним статутом місячного терміну з дня застосування попереднього стягнення, позивач твердить, що відповідач був не вправі.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Згідно ст. 5 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Пунктом 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджений постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року № 114, з наступними змінами, передбачено звільнення із служби в органах внутрішніх справ з підстав порушення дисципліни особою середнього, старшого і вищого начальницького складу ОВС.
Положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженні Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлюється, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
З ч. 6 ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України вбачається, що старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.
16.03.2007 року Міністерство Внутрішніх Справ України видало наказ №81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», який було доведено до особового складу Міністерства Внутрішніх Справ.
Згідно п. 3.17 зазначеного наказу передбачено, що до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Судом встановлено, що за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння до позивача наказом ГУМВС України у Львівській області № 2452 від 16.10.2014 року застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Однак, відповідач зваживши, що попередження позивача про неповну службову відповідність є занадто м'яким стягненням та не відповідає тяжкості допущеного позивачем проступку, керуючись наказами МВС України від 12.03.2007 року №81 та від 26.03.2010 року №90 щодо безальтернативного звільнення з органів внутрішніх справ працівників міліції, котрі керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, 26.12.2014 року наказом №3113 відміняє наказ від 16.10.2014 року № 2452 про попередження про неповну службову відповідність та звільняє позивача з органів внутрішніх справ.
За таких обставин, як це свідчать матеріали справи, оскільки оскаржуваний наказ (від 26.12.2014 року №3113) про звільнення позивача з органів ОВС прийнято з очевидним пропуском місячного строку з дня застосування до позивача дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність (наказ від 16.10.2014 року №2452), суд дійшов висновку, що таке звільнення позивача відбулось протиправно, так як Дисциплінарним статутом, право посилити стягнення, якщо буде встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку, старшим прямим начальникам надано протягом одного місяця з дня оголошення особі наказу про накладення дисциплінарного стягнення, що в даній ситуації відбулось з пропуском такого строку.
Посилання відповідача на ту обставину, що звільнення позивача відбулось на виконання вимог наказів МВС України від 12.03.2007 року №81 та від 26.03.2010 року №90, що передбачають безальтернативне звільнення осіб з органів внутрішніх справ, котрі керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, судом не беруться до уваги, так як виконання зазначених наказів повинно відбуватись перш за все вчасно та не шляхом порушення вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», а також що основне необізнаність відповідача вимог зазначених наказів не повинна порушувати трудових прав позивача.
Окрім цього, суд звертає увагу відповідача, що Дисциплінарним статутом не надано право начальнику відміняти свої накази у зв'язку із м'якістю застосованого ним же дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано достатніх аргументів та доводів, які би свідчили про те, що оскаржуваний наказ від 26.12.2014 року № 3113 видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що наказ відповідача від 26.12.2014 року № 670 о/с прийнятий на виконання наказу відповідача від 26.12.2014 року № 3113, то такий як наслідок також підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.
Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС з наступного дня після дня його звільнення, оскільки згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Позивач просить суд стягнути з ГУМВС України у Львівській області на його користь заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2015 року до дня поновлення на роботі.
З урахуванням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин), довідки про доходи № 5 від 16.01.2015 року, розрахунку позивача за час вимушеного прогулу від 16.03.2015 року, за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 6576,70 грн. за період з 01.01.2015 року по 16.03.2015 року.
Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що посилення стягнення, а саме прийняття наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, мало місце поза межами місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», суд дійшов висновку, що заявлений позов є підставний, обґрунтований, а відтак і такий, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.12.2014 року № 3113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС».
Визнати протиправним та скасувати пункт 63 «є» /за порушення дисципліни/ наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.12.2014 року № 670 о/с «По особовому складу».
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС України у Львівській області з 01.01.2015 року.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (Львівська область, Мостиський район, с. Черневе ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6576,70 (шість тисяч п'ятсот сімдесят шість) гривень 70 (сімдесят) копійок.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Бродівського району ГУМВС України у Львівській області з 01.01.2015 року та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) гривень 79 (тридцять) копійок виконується негайно.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2015 року.
Суддя Сидор Н.Т.