10 березня 2015 р.
м. Херсон
Справа № 821/444/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Комунального підприємства "Комунсервіс" про зобов'язання виконати п.3 вимоги,
встановив:
Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - позивач, ДФІ в Херсонській області, ДФІ, Інспекція) звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства "Комунсервіс" ( далі - відповідач, КП "Комунсервіс", Підприємство), в якому просить зобов'язати відповідача виконати п.3 вимоги Нововоронцовської міжрайонної державної фінансової інспекції (далі - Нововоронцовська МДФІ) від 22.09.2014р. №45-13/1245, а саме: відшкодувати на користь КП "Комунсервіс" незаконно використані кошти за рахунок осіб, які допустили порушення, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст.127, 136 Кодексу законів про працю України; в інакшому випадку стягнути в судовому порядку з осіб, винних у незаконному використанні коштів суму завданої Підприємству шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Нововоронцовською МДФІ позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в КП "Комунсервіс" за період з 01.01.2013р. по 02.06.2014р., оформленої актом від 18.09.2014р. №45-27/56, виявлено допущене відповідачем порушення, яке полягало у незаконному використанні виділених на збільшення статутного фонду КП "Комунсервіс" згідно з рішенням Нововоронцовської селищної ради від 05.07.2013р. №514 коштів в сумі 56 200,00 грн., що призвело до завдання Підприємству матеріальної шкоди (збитків) у вказаному розмірі.
У зв'язку з цим Нововоронцовською МДФІ спрямовано на адресу відповідача лист-вимогу від 22.09.2014р. №45-13/1245, п.3 якої відповідача було зобов'язано усунути вказане порушення.
Оскільки відповідач не виконав вимогу у встановлений Нововоронцовською МДФІ, це слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також представник позивача наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідачем надано заперечення на позов, у яких він просить відмовити в його задоволенні. За змістом заперечень, відповідач не визнає факту заподіяння шкоди підприємству в результаті нецільового використання коштів, оскільки за його твердженням таке відбулось з метою відвернення негативних наслідків, крім того, ці кошти в будь-якому випадку повинні бути повернуті за рахунок власних надходжень від здійснення поточної господарської діяльності та використані за призначенням.
Також відповідач вказує, що на даний час правоохоронними органами не встановлено ознак кримінального правопорушення в діях посадових і службових осіб Підприємства щодо нецільового використання коштів, а уповноваженою особою щодо стягнення з керівництва (вищестоящим органом) Підприємства матеріальної шкоди таке питання в установленому законодавством порядку не ініціювалось.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, будучі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи. Директором КП "Комунсервіс", який є законним представником відповідача, подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, яке мотивовано його бажанням особисто прийняти участь у судовому засіданні та неможливістю прибути до суду 10.03.2015р. у зв'язку з терміновим відрядженням.
Суд вважає це клопотання безпідставним, оскільки заявником не доведено нагальної необхідності обов'язкової присутності керівника КП "Комунсервіс" у судовому засіданні і наявності підстав для відкладення розгляду справи. Зокрема, до суду не надано жодного доказу відбуття директора КП "Комунсервіс" у відрядження та його терміну, з огляду на час подання клопотання - 05.03.2015р. (вих. №246).
Враховуючи все вищевикладене та положення ст.ст. 122, 128 КАС України суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29.08.2014р. працівниками Нововоронцовської МДФІ проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в КП "Комунсервіс" за період з 01.01.2013р. по 02.06.2014р., оформлену актом від 18.09.2014р. №45-27/56.
За змістом цього акту ревізією виявлено допущене Підприємством порушення, яке призвело до завдання йому ж матеріальної шкоди (збитків) в сумі 56 200,00 грн. внаслідок незаконного використання на поточну фінансово-господарську діяльність коштів у вказаній сумі, які були виділені відповідачу згідно з рішенням Нововоронцовської селищної ради від 05.07.2013р. №514 на збільшення статутного фонду КП "Комунсервіс" з подальшим спрямуванням їх на капітальні вкладення.
З метою усунення вказаного порушення Нововоронцовською МДФІ спрямовано на адресу відповідача лист-вимогу від 22.09.2014р. №45-13/1245, п.3 якої відповідача було зобов'язано відшкодувати на користь КП "Комунсервіс" незаконно використані кошти за рахунок осіб, які допустили порушення, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст.127, 136 Кодексу законів про працю України; в інакшому випадку стягнути в судовому порядку з осіб, винних у незаконному використанні коштів суму завданої Підприємству шкоди.
Також вимогою передбачено обов'язок відповідача проінформувати про її виконання у строк до 24.10.2014р.
У вказаний строк п.3 вимоги відповідачем не виконаний.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Як видно зі справи, Нововоронцовська МДФІ пред'явила позивачу вимогу від 22.09.2014р. №45-13/1245, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Так, у оскаржуваному п.3 цієї вимоги викладені висновки про незаконне використання коштів в сумі 56 200,00 грн. та відповідно, до завдання Підприємству матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.
При цьому цим пунктом вимоги від позивача вимагається відшкодувати на користь КП "Комунсервіс" незаконно використані кошти за рахунок осіб, які допустили порушення, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст.127, 136 Кодексу законів про працю України; в інакшому випадку стягнути в судовому порядку з осіб, винних у незаконному використанні коштів суму завданої Підприємству шкоди.
Отже, названим пунктом зобов'язано позивача вчинити дії з відшкодування збитків. З цього приводу слід зазначити, що вимога відповідача відшкодувати збитки фактично полягає у їх стягненні.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 7, 13 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; а при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах: від 28 жовтня 2014 року (справа 21-462а14), від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14).
Відповідно до приписів частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що п.3 вимоги Нововоронцовської МДФІ від 22.09.2014р. №45-13/1245, який вказує на виявлені збитки, їх розмір та містить припис про примусове стягнення таких збитків, не є обов'язковим для виконання відповідачем і не створює для нього юридичних наслідків, що в даному випадку унеможливлює покладення судом на відповідача обов'язку вчинити дії з виконання цього пункту вимоги.
Крім того, суд враховує, що позивач просить зобов'язати відповідача виконати вимогу Нововоронцовської МДФІ від 22.09.2014р. №45-13/1245, яка, в тому числі, сформульована фактично як покладення на відповідача обов'язку усунути порушення вимог законодавства шляхом стягнення з винних осіб шкоди відповідно до статей 127, 136 КЗпП України.
Статтею 127 КЗпП України визначені умови, підстави та обмеження відрахувань із заробітної плати працівників. Дія цієї правової норми поширюється також на випадки відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Статті 133, 134 КЗпП України передбачають випадки повної та неповної відповідальності.
Статтею 136 вказаного Кодексу визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, зокрема, згідно з ч.1 названої статті покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Отже, позивач вказує на необхідність відшкодування шкоди з винних осіб в порядку статей 127, 136 КЗпП України, при цьому не з'ясувавши, який вид відповідальності слід застосувати. Крім того, у вимозі позивач не вказує винних осіб.
Також у вимозі викладений інший спосіб усунення порушення, який має бути здійснений в разі неможливості відшкодування шкоди з винних осіб в порядку статей 127, 136 КЗпП України, та який полягає у стягненні з винних осіб в судовому порядку завданої Підприємству шкоди.
Отже, вимогою передбачається зобов'язання відповідача звернутись до суду із позовом до не визначених осіб щодо відшкодування шкоди, тобто вчинити певні дії у власному інтересі шляхом звернення до суду із позовом про стягнення з інших осіб коштів.
Слід зазначити, що відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, тобто, особа має право здійснювати своє майнове право лише частково чи не використовувати взагалі.
Обмеження цього права чи, як в даному випадку, втручання органу державної влади у вільне здійснення особою належних їй цивільних прав є неприпустимим і протиправним.
Усе вищенаведене позбавляє відповідача можливості виконати п.3 вимоги Нововоронцовської МДФІ від 22.09.2014р. №45-13/1245.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ДФІ в Херсонській області необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 244-2 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 9.3