04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" березня 2015 р. Справа№ 910/15629/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Станіка С.Р.
при секретарі судового засідання - Натха М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кудрявський С.М. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 (дата підписання 23.12.2013)
у справі № 910/15629/13 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
про стягнення страхового відшкодування, пені та збитків у сумі 25 799,73 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 533,50 грн., пені у розмірі 866,23 грн. за період з 04.10.2012 по 04.04.2013, збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12 800,00 грн. та збитків у розмірі 600,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі №910/15629/13 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 11 533,50 грн. страхового відшкодування, 12 800,00 грн. упущеної вигоди, 600,00 грн. збитків, 866,23 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 по справі №910/15629/13 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не надав довідку компетентного органу про причини та обставини події; за договором страхування ПАТ «СГ «ТАС» зобов'язане здійснити страхове відшкодування лише за прямі збитки, тобто непрямі збитки за договором не застраховані; судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок про розмір матеріального збитку № 05-07/20-12 ПП «Пліч-Опліч», а взято до уваги висновок № 22 ФОП ОСОБА_4, який не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» по справі № 910/15629/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15629/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 справу № 910/15629/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 11.02.2014.
11.02.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та зазначає, що станом на 29.08.2012 страховику були надані усі документи згідно з п. 29.1 договору добровільного страхування. Щодо стягнення непрямих збитків, то представник позивача вказує, що і в заяві на укладення договору добровільного страхування майна фізичної особи від 02.02.2012, і в довідці ПАТ «СГ «ТАС» від 05.11.2013 вих. 02-11/13 було визначено напрямок використання застрахованого майна як комерційний, і майно могло передаватись в оренду. Однак, у зв'язку із затопленням, яке відбулося 13.06.2012 та у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, позивач був позбавлений можливості здійснювати повний ремонт нежитлового приміщення до стану, придатного для надання в оренду, внаслідок чого орендар застрахованого приміщення був змушений відмовитися від оренди та розірвати договір оренди приміщення з позивачем. Також представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо застосування висновку про розмір матеріального збитку № 05-07/20-12 ПП «Пліч-Опліч».
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.
29.04.2014 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/15629/13 з повідомленням про залишення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 про призначення експертизи без виконання, у зв'язку із не проведенням попередньої оплати експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.05.2014.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 повторно призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
28.11.2014 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/15629/13 з повідомленням про неможливість надання висновку, у зв'язку із невиконанням клопотання експерта від 28.07.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.12.2014.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ на підставі розпорядження керівника апарату № 09-52/21/15 від 13.01.2015, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дідиченко М.А. у відпустці, справу № 910/15629/13 передано головуючому судді Корсаковій Г.В., суддям: Власову Ю.Л., Станіку С.Р.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі №910/15629/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11.02.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 розгляд справи №910/15629/13 відкладено на 25.02.2015.
13.02.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рецензії на висновок № 22.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, а судді Хрипуна О.О. - у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 прийнято справу №910/15629/13 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 розгляд справи відкладено на 11.03.2015.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 знаходиться за адресою: 98500, АДРЕСА_1.
Згідно з п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).
На виконання п.п. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» інформація про час і місце судового засідання у справі № 910/15629/13 була розміщена на сторінці Київського апеляційного господарського суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
Крім того, поштова кореспонденція також надсилалась представнику позивача за повідомленою суду адресою: АДРЕСА_2, яка повернулась із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» 26.12.2011 № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. першим п. 3.9.2. вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, і явка позивача не визнавалась судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - Фізична-особа-підприємець ОСОБА_3 є власником нежилого вбудованого приміщення, загальною площею 25,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу комунального майна від 03.08.2011 реєстровий № 1541 та витягом з Державного реєстру правочинів № 10212850 від 03.08.2011.
02.02.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» як страховиком та Приватним підприємцем ОСОБА_3 як страхувальником було укладено договір МФО/13 добровільного страхування майна фізичної особи № А 0261825.
Згідно з пунктами 6 та 7 договору добровільного страхування майна було застраховане наступне майно: конструкція нежитлового приміщення, загальною площею 25,4 кв.м. та оздоблення приміщення, загальною площею 25,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до п. 8 договору добровільного страхування майна, майно було застраховане на випадок пожежі, удару блискавки, вибуху газу, дії води, землетрусу, зсуву, провалля, бурі, урагану, шквалу, смерчу, крадіжки зі зломом, розбою, навмисних дій третіх осіб, бою скла.
05.04.2012 між позивачем як орендодавцем та ФОП ОСОБА_8 як орендарем було укладено договір оренди приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, площею 11,2 кв.м., а орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в стані не гіршому, ніж було передано орендарю.
Відповідно до п. 1.2 договору оренди приміщення від 05.04.2012 орендоване приміщення надавалось орендарю для ведення підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2012 сталося затоплення даного приміщення водою з верхнього поверху, про що було складено акт комісією у складі власника приміщення, представників Комунального підприємства «Управління міського господарства», а саме головного спеціаліста Кравченко Г.Л. та секретаря керівника Телкової Н.О. про настання страхового випадку та встановлено масштаб пошкоджень, а саме водяна пляма на стелі розміром 2,5х2,5 м та на підлозі калюжа розміром 3х3 м, здуття ламінату.
Також 13.06.2012 представником відповідача за участю позивача та двох свідків складено Акт огляду місця події/пошкодженого майна, яким встановлено факт затоплення водою вказаного приміщення з верхнього поверху та вказано про пошкодження частини стелі та підлоги (здуття ламінату).
14.06.2012 позивач звернувся до відповідача (Кримського регіонального відділення) з заявою про настання події з застрахованим майном.
18.06.2012 орендар ФОП ОСОБА_8 звернувся до позивача із заявою, в якій просив розірвати договір оренди від 05.04.2012 у зв'язку з неможливістю подальшого використання орендованого приміщення після пошкодження каналізаційними водами з верхнього поверху.
26.06.2012 аварійним комісаром за участю страхувальника (позивача) складено Акт огляду пошкодженого майна (дефектна відомість).
04.07.2012 ПП «Пліч-Опліч» (оцінювачем) складено висновок № 05-07/20-12 про розмір матеріального збитку, згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику нежилого приміщення площею 11,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 становить 1969,00 грн. без урахування ПДВ та 2363,00 грн. з урахуванням ПДВ.
22.08.2012 позивач звернувся із заявою до ФОП ОСОБА_4 для визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої власнику нежилого приміщення площею 11,2 кв.м. по АДРЕСА_3 внаслідок залиття.
Відповідно до Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 22 від 28.08.2012, складеного ФОП ОСОБА_4, вартість матеріальної шкоди спричиненої позивачеві внаслідок залиття становить 11 533,50 грн.
29.08.2012 позивач звернувся із заявою до відповідача про долучення до справи зі страхового випадку від 13.06.2012 висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 22 від 28.08.2012 та зазначив, що із попереднім висновком експертизи не згоден з причин неповного розрахунку в ній пошкодженого майна.
20.10.2012 позивач подав відповідачу заяву, згідно якої просив долучити до справи зі страхового випадку від 13.06.2012 пояснювальний лист ФОП ОСОБА_4, а також просив повідомити про стан страхової справи та прийняте рішення.
06.02.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою (вх.№ 001007 від 12.02.2013), в якій просив повідомити його про прийняте рішення за його страховим випадком.
Листами від 12.03.2013, від 25.03.2013, від 10.04.2013 відповідач повідомляв позивача про те, що у зв'язку з ненаданням довідки від компетентних органів про факт настання, причини, обставини та наслідки настання події, ПАТ «СГ «ТАС» не може визнати вказану подію страховим випадком до усунення недоліків, і у разі надання вказаних документів, буде прийнято рішення по справі.
15.11.2013 комісією у складі власника приміщення, представників Комунального підприємства «Управління міського господарства», а саме головного спеціаліста Кравченко Г.Л. та секретаря керівника Телкової Н.О. складено доповнення до акту від 13.06.2012, яким встановлено, що затоплення приміщення відбулось з верхнього поверху в результаті прориву каналізаційного стояка, що призвело до пошкодження майна власника приміщення.
У зв'язку з тим, що відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив, позивач звернувся до суду про стягнення у примусовому порядку страхового відшкодування у розмірі 11 533,50 грн. Також позивачем було нараховано за несвоєчасну виплату страхового відшкодування пеню у розмірі 866,23 грн. за період з 04.10.2012 по 04.04.2013 на підставі п. 26.6 договору добровільного страхування майна. Крім того, позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12 800,00 грн., розраховані позивачем як неотримана орендна плата, що в місяць становить 1600,00 грн. за період з жовтня 2012 р. по травень 2013р. включно, та збитки у розмірі 600,00 грн. як відшкодування оплати з проведення експертного будівельно-технічного дослідження.
Згідно з положеннями ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема страхування майна (п. 11 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За умовами п. 8 договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, майно застраховане від дії води, при цьому згідно п. 19.1.3 договору під дією води мається на увазі витікання рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем, підйом або підпір води, зворотний тиск води у водопровідних і каналізаційних мережах, а також проникнення рідини із сусідніх приміщень із будь-якої причини.
Отже, зафіксований актом від 13.06.2012 факт залиття застрахованого майна водою з верхнього поверху є страховим випадком за договором добровільного страхування, укладеним між сторонами по справі.
За доводами відповідача, ПАТ «СГ «ТАС» не може визнати вказану подію страховим випадком у зв'язку з ненаданням довідки від компетентних органів про факт настання, причини, обставини та наслідки настання події.
Однак, такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 29.1.4 договору добровільного страхування у цілях отримання страхового відшкодування для підтвердження настання страхового випадку та розміру збитків, страхувальник зобов'язаний надати страховику такі документи: заяву про настання події, заяву на виплату страхового відшкодування, договір (примірник страхувальника), довідку від компетентних органів про факт настання причини, обставини та наслідки настання події, документи, що підтверджують збитки страхувальника внаслідок настання страхового випадку.
Згідно з п. 29.3 договору добровільного страхування, якщо зазначені у п. 29.1 договору документи надані страховику не в повному обсязі, не в належній формі або оформлені із порушенням існуючих норм (відсутні номер, дата, штамп, печатка, є виправлення тексту, тощо) виплата страхового відшкодування не здійснюється до усунення вказаних недоліків.
Як вбачається із матеріалів справи для здійснення страхового відшкодування позивач надав відповідачу заяву про настання події від 14.06.2012, акт від 13.06.2012 складений представником КП «Управління міського господарства» про факт настання страхового випадку, а саме затоплення застрахованого приміщення водою з верхнього поверху із зазначенням наявних пошкоджень майна при огляді, висновок експертного будівельно-технічного дослідження за заявою позивача № 22 від 28.08.2012.
Крім того, позивач надав додаток до акту від 13.06.2012, який було складено 15.11.2013 комісією у складі власника приміщення, представників Комунального підприємства «Управління міського господарства», яким встановлено, що затоплення приміщення відбулось з верхнього поверху в результаті прориву каналізаційного стояка, що призвело до пошкодження майна власника приміщення.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем виконані умови договору добровільного страхування.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Таким чином, у зв'язку із фактом настання страхового випадку, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем по сплаті страхового відшкодування на підставі договору МФО/13 добровільного страхування майна фізичної особи № А 0261825 від 02.02.2013.
Пунктом 30.1 договору добровільного страхування встановлено, що протягом 15 робочих днів після отримання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причини та обставини страхового випадку та визначення страхового відшкодування страховик: складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування за встановленою ним формою, або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування; у випадку об'єктивної необхідності проведення додаткових заходів з розслідування обставин страхового випадку призначає чітко визначений термін для здійснення такого розслідування, але в будь-якому випадку не більше 3 місяців, після якого приймає одне з вищезазначених рішень ( п.п. 30.1.1., 30.1.2.).
Відповідно до п. 30.2. договору добровільного страхування про прийняття рішення, передбаченого п.п. 30.1.1., 30.1.2. договору страховик повідомляє страхувальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати прийняття рішення у письмовій формі з обґрунтуванням причин.
Згідно з п. 30.3. договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання страхового акту.
Проте, відповідачем не було складено ні страхового акту з визначенням розміру страхового відшкодування, як і не було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У п. 11 договору добровільного страхування встановлено страхові суми для нерухомого майна у розмірі 240 000,00 грн., для внутрішнього оздоблення у розмірі 112 000,00 грн., франшиза - 0 (нуль)%.
Частиною 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Згідно з п. 30.5 договору добровільного страхування страхове відшкодування за договором розраховується у межах страхової суми з врахуванням: прямого збитку страхувальника на підставі товарознавчого дослідження (експертного висновку, акту, звіту) щодо визначення розміру збитку, застрахованих витрат, виду та розміру франшизи, несплаченої частини чергового платежу страхової премії, вартості залишків застрахованого майна, сум, отриманих страхувальником від особи відповідальної за заподіяний збиток, сум страхових відшкодувань, отриманих страхувальником за іншими договорами страхування, коефіцієнту недострахування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначав, що розмір матеріальної шкоди встановлений висновком № 22 від 28.08.2012 експертного будівельно-технічного дослідження № 22 від 28.08.2012, складеного ФОП ОСОБА_4 за замовленням позивача, значно завищений, на підтвердження чого надав суду першої інстанції висновок ПП «Пліч-Опліч» (оцінювача) № 05-07/20-12 від 04.07.2012 про розмір матеріального збитку, згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику нежилого приміщення площею 11,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 становить 1969,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 533,50 грн., врахувавши висновок № 22 від 28.08.2012. Разом з тим, мотиви відхилення висновку ПП «Пліч-Опліч» (оцінювача) № 05-07/20-12 від 04.07.2012 судом в оскаржуваному рішенні не обґрунтовані.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, що завдана власнику нежилого приміщення внаслідок його залиття, була призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати по оплаті експертизи покладені на позивача.
У зв'язку з нездійсненням попередньої оплати вартості експертизи, матеріали справи були повернуті експертною установою.
Ухвалою від 27.05.2014 Київським апеляційним господарським судом була повторно призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати по оплаті експертизи покладені на відповідача.
Однак, експертиза не була проведена у зв'язку з неподанням витребуваних експертом документів (технічного паспорту на нежитлове приміщення).
З огляду на зазначене, справа розглядається на підставі наявних в ній доказів.
Як вбачається з додатку № 2 до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 22 від 28.08.2012 Локального кошторису № 1 передбачений ремонт приміщення з демонтажем віконних блоків, установлення віконних блоків із металопластику, що не відповідає пошкодженням після залиття, які зафіксовані в акті від 13.06.2012, що не було враховано судом першої інстанції.
Відповідачем суду апеляційної інстанції надано Рецензію на висновок № 22 від 28.08.2012, складений ФОП ОСОБА_4
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як зазначає відповідач, у зв'язку з тим, що Київським апеляційним господарським судом двічі призначалась судова експертиза, однак, не була проведена через несплату позивачем її вартості та неподання витребуваних експертом документів, ПАТ «СГ «ТАС» було замовлено Рецензію на Висновок № 22 від 28.08.2012, яка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція судових експертиз» під час розгляду справи в Київському апеляційному господарському суді, у зв'язку з чим не могла бути надана до господарського суду міста Києва під час розгляду даної справи.
Згідно Рецензії, складеної судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція судових експертиз» ОСОБА_11 на Висновок № 22 від 28.08.2012, шифр і номер позиції згідно висновку №22 Локального кошторису № 1 не відповідає пошкодженням після залиття кв. №27 по вул. Хромих у м.Алушта, а саме демонтаж вікон; установлення віконних блоків металопластику, ремонт штукатурки зовні криволінійних укосів по каменю, ремонт штукатурки прямолінійних укосів, високоякісне фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стін по штукатурці.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновок № 22 від 28.08.2012, виконаний судовим експертом ОСОБА_4, не може бути належним доказом, що підтверджує розмір завданого позивачеві збитку внаслідок залиття застрахованого майна.
З урахуванням наведеного, судова колегія приймає до уваги висновок № 05-07/20-12 від 04.07.2012 складений ПП «Пліч-Опліч», згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику нежилого приміщення площею 11,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 становить 1969,00 грн.
Вказаний висновок позивачем належним чином не спростований.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1969,00 грн., в решті суми страхового відшкодування у розмірі 9564,50 грн. (11 533,50 грн. -1969,00 грн.) позов залишається без задоволення.
Як зазначалось вище, позивачем було нараховано за несвоєчасну виплату страхового відшкодування пеню у розмірі 866,23 грн. за період з 04.10.2012 по 04.04.2013 на підставі п. 26.6 договору добровільного страхування майна.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Пунктом 26.6 договору добровільного страхування встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати пені у розмірі 0,1% від суми простроченої плати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за заявлений позивачем період виходячи з розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що розмір пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 147,88 грн., згідно такого розрахунку:
за період з 04.10.2012 по 31.12.2012 (89 дн.) 1969,00 грн. х 15 /100 / 366 х 89дн. = 71,82 грн.;
за період з 01.12.2013 по 04.04.2013 (94 дн.) 1969,00 грн. х 15 /100 / 365 х 94дн. = 76,06 грн.
В решті суми заявленої до стягнення пені позов задоволенню не підлягає.
Також позивачем заявлені до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12 800,00 грн., розраховані позивачем як неотримана орендна плата, що в місяць становить 1600,00 грн. за період з жовтня 2012 р. по травень 2013р. включно, та збитки у розмірі 600,00 грн. як відшкодування оплати з проведення експертного будівельно-технічного дослідження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи збитки позивача у вигляді упущеної вигоди (не отримана орендна плата) сталися у зв'язку із затопленням застрахованого приміщення водою з верхнього поверху. Прямий причинно-наслідковий зв'язок між збитками позивача та діями відповідача відсутній.
Отже, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 800,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку із порушенням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, колегія суддів вважає помилковим.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 600,00 грн. збитків з оплати експертного будівельно-технічного дослідження, виконаного ФОП ОСОБА_4 за замовленням позивача (висновок № 22 від 28.08.2012), оскільки вказані витрати не мають необхідних ознак збитків відповідно до вищенаведених приписів чинного законодавства. Договором добровільного страхування також не передбачено компенсацію позивачу витрат на проведення здійсненого на його замовлення експертного дослідження.
Отже, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 600,00 грн. збитків, колегія суддів вважає помилковим.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі № 910/15629/13 прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню. Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольняються частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі № 910/15629/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі № 910/15629/13 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, просп. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1969,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 147,88 грн. (сто сорок сім гривень 88 коп.) пені та 141,17 грн. (сто сорок одну гривню 17 коп.) судового збору.
В решті частини позову відмовити.
4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, просп. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) 789,67 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять гривень 67 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/15629/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Ю.Б. Михальська
С.Р. Станік