Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"16" березня 2015 р. Справа № 911/110/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н
про визнання недійсним рішення
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників сторін:
позивач - Вереніченко О.П. предст. дов. №12-11 від 15.01.2015;
відповідач - Кошман В.О. предст. дов. №18 від 20.05.2014.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання недійсним рішення комісії ПАТ «Київобленерго» з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією оформлене протоколом №0092 від 24.12.2014 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення та неналежне оформлення вказаного рішення та акту про порушення, на підставі якого прийняте дане рішення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі №911/110/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.02.2015 року.
02.02.2015 року відповідачем через канцелярію суду було подане клопотання про здійснення технічної фіксації розгляду справи № 911/110/15, яке судом було задоволено та ухвалено подальший розгляд справи № 911/110/15 фіксувати за допомогою засобів технічної фіксації.
Також, 02.02.2015 року відповідач через канцелярію суду надав відзив, у якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судових засіданнях 02.02.2015 року та 16.02.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 16.02.2015 та 16.03.2015 року відповідно.
16.02.2015 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просив доповнити прохальну частину позовної заяви пунктом 2 про стягнення судових витрат з відповідача.
Розглянувши вказану заяву, суд вирішив її задовольнити з огляду на наступне.
Статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»
Проаналізувавши подану заяву, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою це заява про виправлення описки, допущеної при складанні позовної заяви.
Дана заява жодним чином не зачіпає предмет спору з огляду на те, що розподіл судових витрат, в будь-якому випадку, здійснюється судом за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
16.03.2015 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
17.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Київсільелектро» (Споживач) та Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №0022, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електроенергії та здійснює інші платежі за умовами Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 3.1.5 Договору сторони погодили, що Постачальник має право доступу до належних позивачу засобів (систем) обліку електричної енергії для зняття показів, проведення їх технічної перевірки, повірки, заміни, ремонту, модернізації, переносу, інших робіт з експлуатації засобів обліку.
Згідно п. 4.2.3. Договору, Споживач сплачує Постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методикою.
23.12.2013 року представниками відповідача була проведена перевірка, під час якої при здійсненні технічного огляду обладнання позивача, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Березань, ТП 215 було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, яке полягає в тому, що Споживач самовільно підключив до електромережі свої струмоприймачі поза розрахунковими засобами обліку, внаслідок чого електроенергія, що споживалась не обліковувалась.
За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт про порушення №К026518.
24.12.2014 року відбулось засідання комісії по розгляду акту № К 026518. Рішення комісії оформлене Протоколом № 0092 від 24.12.2014 року, відповідно до якого, позивачу зроблений розрахунок не облікованої енергії на суму 35 636,38 грн. по Акту на підставі п. 2.1.3. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, а саме: пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу цього індикатора), використання фазозсувного трансформатора тощо);
Позивач, не погоджуючись з висновками перевіряючих та нарахованими збитками звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформлене протоколом № 0092 від 24.12.2014 року, відповідно до якого за Актом № К 026518 було нараховано 35 636,38 грн. збитків за період з 29.10.2013 року по 23.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем при складанні акту про порушення та при прийнятті рішення за результатами розгляду даного акту були порушені вимоги Правил користування електричною енергією, а саме: перевірка, за результатами якої складено Акт про порушення, проводилась за відсутності уповноваженого представника ТОВ «Київсільелектро», відповідач вчасно не повідомив позивача про дату та час проведення засідання комісії з розгляду Акту про порушення, а сам Акт про порушення містить виправлення.
Також, позивач зазначає, що при нарахуванні вартості не облікованої електроенергії, відповідачем безпідставно застосовано договірну потужність, а не потужність струмоприймачів, наявних у позивача на час складання Акту про порушення.
Вищевказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним рішення комісії з розгляду Акту про порушення К 026518.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996р. №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005р. №910), з подальшими змінами, в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин (далі - Правила) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. №562 (далі - Методика).
Позивач звертає увагу на ті обставини, що перевірка проводилась за відсутності уповноваженого представника ТОВ «Київсільелектро», а Тищенко Ольга, яка зазначена в Акті про порушення як уповноважена особа позивача, до переліку осіб, уповноважених здійснювати представницькі функції від імені ТОВ «Київсільелектро» не входить, не є відповідальною особою за електрогосподарство товариства та не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Київсільелектро».
Відповідач з такими твердженнями позивача не погодився та зазначив, що в телефонній розмові представник ТОВ «Київсільелектро» повідомив про те, що при огляді об'єкту буде присутня уповноважена ним Тищенко Ольга, яка є працівницею фірми «Валтін», що орендує частину території ТОВ «Київсільелектро».
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Дослідивши умови договору № №0022, судом встановлено, що Тищенко Ольгу не визначено, як особу, відповідальну за електрогосподарство ТОВ «Київсільелектро» з повноваженнями щодо участі у проведенні перевірок дотримання законодавства у сфері електроенергетики.
В матеріалах справи відсутні доручення, правочини, щодо уповноваження Тищенко Ольги на вчинення будь-яких дій від імені ТОВ «Київсільелектро».
До того ж варто зазначити, що з довідки № 12-27 від 09.02.2015 року вбачається, що Ольга Тищенко не перебуває та не перебувала в трудових відносинах з позивачем, а також фірма «Валтін» не орендує майно позивача за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 32.
Зазначених тверджень позивача відповідач належними доказами не спростував.
Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку, що акт про порушення від 23.12.2013 № К 026518 від імені ТОВ «Київсільелектро» не підписано уповноваженою особою.
Таким чином, перевірка здійснена відповідачем у відсутності уповноваженого представника позивача, що є порушенням п. 6.41 ПКЕЕ, та порушенням права споживача на участь у проведенні перевірки дотримання законодавства у сфері енергопостачання. Аналогічних правових висновків дійшов Вищий господарський суд України при розгляді справ: № 919/248/13-г, 14/5005/10181/2012, 908/3165/13.
Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що відповідачем в порушення вимог п. 6.42 ПКЕЕ були недотримані строки повідомлення позивача про засідання комісії з розгляду Акту про порушення.
Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ, Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
В якості доказу повідомлення позивача про дату проведення засідання комісії, відповідач посилається на лист № 06/280/8412 від 18.12.2014.
Як вбачається з даного листа, позивач про засідання комісії був повідомлений лише 22.12.2014 року о 10-30, про що свідчить особистий підпис директора позивача - Іванчука В.І.
З огляду на вказані обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив вимоги п.6.42 ПКЕЕ щодо своєчасного повідомлення позивача про дату та час проведення засідання комісії.
З приводу тверджень позивача про те, що в Акті про порушення є виправлення та дописки, варто зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.6 Методики, в акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення.
Пунктом 4.7 Методики передбачено, що в акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
Зазначене кореспондується також з п. 2.3. Інструкції по складанню і обліку актів порушень та обчислення обсягу недоврахованої електроенергії, відповідно до якого Акт заповнюється ручкою без виправлень і підчисток. В усіх незаповнених рядках і таблицях акта ставиться риска або знак Z. У випадку неправильного запису або зробленої помилки в 2-х примірниках акта неправильний запис акуратно закреслюється, поряд робиться правильний запис, дата і підпис особи, яка склала акт.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про те, що ржавчина на корпусі силового трансформатора утруднила визначення номера ТП, а представники ПАТ «Київобленерго», які приймали участь у перевірці, не були обізнані та не мали можливості встановити хто є власником трансформатора, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту від 23.12.2013 № К 026518, в графі «характеристика об'єкта» зазначено ПАТ «Київсільелектро», а у проведенні перевірки та складанні акту приймали участь: Слівінський В.А. - заступник начальника відділу служби технічного аудиту та Волошин М.Г. - майстер бригади по ремонту трансформаторних підстанцій Баришівського РП ПАТ «Київобленерго», які відповідно до своїх посадових обов'язків мали бути обізнані про найменування електрогосподарства споживачів, оскільки таке найменування вказано, зокрема й у Акті розмежування балансової вартості електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін № 1 від 17.09.2013.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідачем безпідставно була застосована договірна потужність струмоприймачів замість потужності струмоприймачів, наявних у позивача на час перевірки, з огляду на наступне.
Пунктом 2.5 Методики визначено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, крім виявлення випадків фіксації індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (W доб, кВт·год) визначається за формулою:
W доб = P · t доб · K в,
де: P - потужність (кВт), визначена як:
а) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складання акта про порушення ПКЕЕ струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для даної точки обліку, зазначену в Договорі);
б) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складання акта про порушення ПКЕЕ струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних всіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення ПКЕЕ, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для даної точки обліку, зазначену в Договорі);
в) дозволена потужність для даної точки обліку, зазначена в Договорі (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів "а" або "б" цього пункту, перевищує дозволену потужність для даної точки обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність).
Відповідач мав право визначати потужність відповідно до дозволеної потужності для даної точки обліку, яка зазначена в Договорі, у випадку ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність (п.2.5 Методики).
В той же час, в Акті №К026518 про порушення відсутні будь-які дані, які свідчать про такі дії позивача, тому при донарахуванні вартості спожитої електроенергії було безпідставно застосовано договірну потужність, а не потужність наявних у споживача на час складання акта про порушення ПКЕЕ струмоприймачів, що є порушенням Методики.
Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Таким чином, підставою для застосування до споживача оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування вартості недоврахованої електричної енергії є факт вчинення споживачем правопорушення в сфері електроенергетики, яке зафіксоване належним чином.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що оскільки позивач не заперечує факт вчинення правопорушення, а незначні дефекти акту не можуть бути підставою для визнання рішення комісії по розгляду таких актів недійсними, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є не стягнення заборгованості, а саме визнання недійсним рішення відповідача, відтак, незважаючи на доведеність правопорушення, підставою недійсності такого рішення може бути його невідповідність приписам законодавства (в тому числі, застосування невірного коефіцієнта використання електрообладнання, виправлення, які наявні в акту про порушення, порушення порядку проведення та повідомлення про засідання комісії).
Аналогічні висновки містить постанова ВСГУ від 24.06.2014 по справі № 906/1741/13.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що акт про порушення від 23.12.2013 № К 026518 не може вважатись належним і допустимим доказом по справі.
Таким чином, рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії, оформлене протоколом від 24.12.2014 р., є неправомірним.
Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.
За частиною 2 статті 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним рішення комісії ПАТ «Київобленерго» з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією оформлене протоколом № 0092 від 24.12.2014 року, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним рішення засідання комісії Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією оформлене протоколом № 0092 від 24.12.2014 року.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києв-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) на користь Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, 55-а, код ЄДРПОУ 00132457) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення: 31.03.2015р.
Суддя О.В. Щоткін