26 березня 2015 року Справа № 6970/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача КУзьо С.М.,
представника відповідача Гурняк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби (тепер Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року в справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне підприємство №88» до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2012 року товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне підприємство №88» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000342300 від 05.06.2012 року та № 0000702300 від 06.07.2012р.
Посилався на безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 153/22-00/03448623 від 21.05.2012 року, про безтоварність господарських операцій з ПП «Трансфаворит», оскільки такі операції мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, під час проведення перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, які у своїй сукупності підтверджують здійснення господарських операцій та їх подальше використання у власній господарській діяльності.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000342300 від 05.06.2012 року та №0000702300 від 06.07.2012 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач безпідставно занизив податок на прибуток в 2 кварталі 2010 року на загальну суму 9500 грн. та податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 7600 грн. по безтоварних господарських операціях з ПП «Трансфаворит», що було встановлено актом податкової перевірки № 153/22-00/03448623 від 21.05.2012 року. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У справі встановлено, що ДПІ у Самбірському районі Львівській області провела перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 21.05.2012 р. № 153/22-00/03448623 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «ШРБУ-88», код ЄДРПОУ 03448623 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із ПП «Трансфаворит», код ЄДРПОУ 33087015, за період з 01.04.2010року по 30.04.2010року».
Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток в 2 кварталі 2010 року на суму 9500 грн. та податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 7600 грн.
На підставі акта перевірки, 05 червня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 9500,00 грн. (в т.ч. 7600,00 грн. основного платежу та 1900,00 грн. штрафних санкцій) та 06 липня 2012 року, з врахуванням адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 11875,00 грн. (в т.ч. 9500,00 грн. основного платежу та 2375,00 грн. штрафних санкцій).
Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від контрагента позивача - ПП «Трансфаворит», а тому відповідач стверджує те, що правочин між ПП «Трансфаворит» та ТДВ «ШРБУ-88» здійснено без мети настання реальних наслідків.
Досліджуючи обставини справи, пов'язані з реальністю укладеного правочину позивача з ПП «Трансфаворит», суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між цими контрагентами.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Факт поставки позивачу будівельного матеріалу (щебеню) стверджується наявними в справі товарно-транспортними накладними (а.с.39-41), згідно яких ПП «Трансфаворит» поставив позивачу впродовж 25-27 березня 2010 року щебінь 40Х70 загальною кількістю 136 т.; 6-8 квітня 2010 року щебінь 5Х25 загальною кількістю 134 т.; 14 квітня 2010 року щебінь 5Х10 загальною кількістю 64 т., на загальну суму 45 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 600,00 грн. Цей же факт підтверджується видатковою накладною № РН-04191 від 19.04.2010р. , а також виписаною контрагентом позивача податковою накладною від 19.04.2010р. № 4191 на суму 45600,00 грн. в т.ч. ПДВ 7600,00 грн.
Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.
Господарська діяльність, відповідно до вимог п.1.32 ст. 1 цього ж Закону, - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, підставою для не включення до валових витрат є лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують факт реального здійснення господарської операції.
Суд першої інстанції правильно врахував ту обставину, що основним видом господарської діяльності позивача, відповідно до довідки АБ №484886 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, було будівництво та ремонт доріг і автострад, для яких щебінь є одним з основних видів продукції, яку закуповує підприємство для виконання своєї статутної діяльності.
З посиланням на це, позивачем долучено до матеріалів справи, як докази реальності господарських операцій, письмові пояснення начальника дільниці підсобного виробництва про те, що отриманий щебінь використано для виготовлення асфальтобетону та для використання як основи під асфальтобетонне покриття, калькуляцію вартості приготування щільної дрібнозернистої асфальтобетонної суміші, журнал реєстрації довіреностей, накладні № 21 від 30.06.2010р. та № 27 від 30.07.2010р. про відпущення щебеню майстру дільниці, акти на переробку матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних робіт, замовнику Самбірське МВУЖКГ. Отже вказана продукція використана в господарській діяльності позивача.
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до вимог пп.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова окладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари і послуги, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на перових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Подані позивачем документи, що підтверджують господарські правовідносини з ПП «Трансфаворит», належним чином оформлені та відповідають вимогам як Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також нормам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Таким чином, податковий кредит та валові витрати позивача з ПП «Трансфаворит» відповідно в квітні 2010 року та в 2 кварталі 2010 року сформовані правильно.
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом, ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимог ст. 203 ЦК України, тобто такі господарські операції суперечать актам цивільного законодавства та не мали реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд правильно визнав такий висновок відповідача помилковим, оскільки матеріали справи в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем ПП «Трансфаворит». Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасників правочину, відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.
Крім цього, суд зазначає, що стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочинів нікчемними, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач. Відсутність в суб'єкта господарювання відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням неможливості ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання суб'єктом господарювання у своїх діяльності лише власних основних засобів.
Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою також не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним.
Доводи відповідача та його посилання на акти перевірки контрагента іншими податковими органами суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу про наявність порушень з боку першого. Крім цього, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм законодавства та невідповідність правочинів вимогам законодавства.
Повно встановивши обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Обґрунтованих доводів протилежного в апеляційній скарзі не міститься, тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року в справі № 2а-7946/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський