ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" березня 2015 р. Справа № 809/780/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Лучко О.О.
за участю секретаря Жовнірович О.С.
за участю сторін
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Левченка В.С.
представника третьої особи: Вдовіна Р.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: УМВС України в Івано-Франківській області
третьої особи: Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання до вчинення дій,-
23.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління МВС України в Івано-Франківській області (далі - УМВС в Івано-Франківській області), третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язання останнього зарахувати до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі за період з 01.09.1986р. по 30.06.1990р., виходячи з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби та провести перерахунок пенсії з врахуванням перерахунку вислуги років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести нарахування та виплату пенсії з врахуванням перерахунку вислуги років з часу звільнення у запас, а саме з 17.04.2014р.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що перебував на службі в органах внутрішніх справ та звільнений з 17.04.2014 року у запас (через хворобу) з посади заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області згідно із наказом №210 о/с від 16.04.2014 року. Пояснив, що під час розгляду адміністративної справи за його позовом до УМВС в Івано-Франківській області про виплату компенсації за невикористані відпустки, понаднормовий час та матеріальну допомогу на оздоровлення дізнався про те, що йому не зарахували до вислуги років період навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі. Так, 29.12.2014 року він звернувся із заявою до відповідача про зарахування йому до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі з 01.09.1986р. по 26.06.1990р. з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та надати відповідні документи до ГУ УПФУ в Івано-Франківській області з внесеними даними для перерахунку пенсії. Однак, не дочекавшись відповіді на дану заяву, 26.01.2015р. повторно подав аналогічну заяву відповідачу. Зазначив, що 18.02.2015р. отримав лист-відповідь на свою заяву, в якій зазначено, що особам середнього, старшого та вищого начальницького складу ОВС, відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років для призначення пенсії додатково зараховується в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, час навчання у таких цивільних вищих навчальних закладах, як коледж, технікум, училище тільки після набуття чинності Закону України «Про освіту» та за умови отримання особою за час цього навчання вищої освіти, що має бути засвідчено документом (документами), які передбачені ст.9 Закону України «Про вищу освіту», однак оскільки копія диплому про закінчення Калуського хіміко-технологічного технікуму не відповідає зазначеним вище вимогам, тому відсутні підстави для зарахування до вислуги років для призначення пенсії час навчання з 01.09.1986р. по 27.06.1990р. у вказаному навчальному закладі. Вважає дану відмову відповідача незаконною, оскільки відповідно до ст.34 Закону Української РСР «Про освіту», в редакції від 23.05.1991р., в Української РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. Крім того, згідно до роз'яснення Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України викладеному у листі №4.7-17/674 від 16.03.2011р. - середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти. На підставі наведеного, позов просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що враховуючи норми законодавства про освіту, законодавець встановив дві підстави для додаткового зарахування до вислуги років особам середнього, старшого і начальницького складу органів внутрішніх справ часу їхнього навчання в навчальних закладах в межах п'яти років, із розрахунку - один рік за шість місяців, за умови, що таке навчання було до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду, а саме: навчання у цивільних вищих навчальних закладах (у тому числі заочно) та навчання у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання. Оскільки позивач навчався в період з 01.09.1986р. по 26.06.1990р. у Калуському хіміко-технологічному технікумі і після завершення навчання здобув середньо-спеціальну освіту, то відповідно даний навчальний заклад не відносився до категорії навчальних закладів, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання. Вказав, що даний період навчання охоплюється дією Закону Української соціалістичної республіки «Про народну освіту», яким чітко розмежовано середньо-спеціальну освіту і вищу освіту. Так, ст.49 вказаного закону визначає, що середня-спеціальна освіта здійснюється, зокрема, в технікумах. Зазначив, що безпідставними є також посилання позивача на норми Закону Української РСР «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991р., оскільки постановою Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» №1144-ХІІ від 04.06.1991р., зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України №1992-ХІІ від 18.12.1991р. встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991р. застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону, оскільки навчання ОСОБА_1 завершив 26.06.1990р., таким чином правовідносини в галузі освіти, які стосуються позивача припинилися до вступу в дію Закону Української РСР «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991р. Враховуючи наведене, немає жодних даних, які б слугували підставою вважати період навчання ОСОБА_1 в Калуському хіміко-технологічному технікумі періодом навчання у вищому навчальному закладі. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що органи пенсійного фонду України, на які з 01.01.2007р. покладено функції тільки з призначення (перерахунку) та виплати пенсії військовослужбовцям не є правонаступником Міністерства внутрішніх справ України чи інших відомств, які передали пенсійні справи. Зазначила, що відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при зверненні за пенсією заяви на призначення пенсії за вислугу років та інвалідності особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію згідно з Законом подаються цими особами до головного управління Пенсійного фонду в області через уповноважені пенсійні органи відомств та силових структур. Крім того, зазначив, що оскільки ОСОБА_1 проживає в м.Калуші то справу належить передати відповідно до ч.2 ст.19 КАС України за предметною та територіальною підсудністю до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Далі вказав на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду передбачений ч.1 ст.99 КАС України, щодо вимог за період з17.04.2014р. по 17.08.2014р., а тому в цій частині позовна заява підлягає залишенню без розгляду. На підставі наведеного в задоволенні позову просила відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 25.05.1993р., а наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 210 о/с від 16.04.2014 року звільнений з посади заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області за п."б" статті 64 у запас (через хворобу).
Вислуга на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 22 роки 09 місяців 02 дня, у пільговому обчисленні - 29 років 01 місяць 04 дня.
29.12.2014р. та 26.01.2014р. ОСОБА_1 звернувся із заявами до УМВС України в Івано-Франківській області про зарахування йому до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі з 01.09.1986р. по 26.06.1990р. з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та надання відповідних документів до ГУ УПФУ в Івано-Франківській області для перерахунку пенсії (а.с. 10).
УМВС України в Івано-Франківській області 18.02.2015 року за вих.№909 надало позивачу відповідь про результати розгляду його звернень та зазначило, що особам середнього, старшого і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років для призначення пенсії додатково зараховується в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, час навчання у таких цивільних вищих закладах, як коледж, технікум, училище тільки після набуття чинності Закону України «Про вищу освіту» та за умови отримання особою за час цього навчання вищої освіти (вимоги ст.1, 7 Закону України «Про вищу освіту» та ст.15 Закону України «Про освіту»), що має бути засвідчено документом (документами), які передбачені ст.9 Закону України «Про вищу освіту». Оскільки надана до заяви копія диплому про закінчення Калуського хіміко-технологічного технікуму не відповідає зазначеним вище вимогам, тому підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу навчання з 01.09.1986р. по 27.06.1990р. у вказаному навчальному закладі немає (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 навчався у Калуському хіміко-технологічному технікуму на денній формі навчання з 01.09.1986р. відповідно до наказу №67 від 29.07.1986р. «Про зарахування студентів на навчання». Згідно із наказом №70 від 30.06.1990р. позивач був відрахований у зв'язку із закінченням навчання за спеціальністю «Обладнання хімічних і нафто газопереробних заводів», здобув кваліфікацію технік-механік (а.с. 8, 12).
Судом встановлено, що Калуський хіміко-технологічний технікум було перейменовано на Державний вищий навчальний заклад «Калуський політехнічний коледж» згідно наказу Міністерства освіти і науки України №16 від 21.02.2008р.
Крім того, судом встановлено, що Положення та Статут Калуського хіміко-технологічного технікуму в період діяльності в 1986-1990р.р. відсутні, статут розроблений у 2008р. (із змінами в 2010р., 2011р., 2012р.), а навчальний заклад ліцензований як вищий навчальний заклад І рівня акредитації у 1994р. (а.с. 40-43).
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-XII від 09.04.1992р. до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
В п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17.07.1992 року № 393, прийнятою на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Таким чином, на думку суду, виходячи з системного та граматичного (синтаксичного) тлумачення вищевказаної норми Закону України №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року, можна зробити висновок про те, що законодавець встановив дві підстави для додаткового зарахування до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ часу їхнього навчання в навчальних закладах в межах до п'яти років, із розрахунку - один рік за шість місяців, а саме:
1) навчання у цивільних вищих навчальних закладах (у тому числі заочно);
2) навчання у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання за умови, що таке навчання було до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про вищу освіту» №2984-ІІІ від 17.01.2002р. (в редакції від 01.01.2015р.) встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом спеціаліста; диплом магістра. Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).
Як встановлено судом, в період навчання позивача у Калуському хіміко-технологічному технікуму з 1986р. по 1990р. діяв Закон Української РСР «Про народну освіту».
Відповідно до ст.5 Закону Української РСР «Про народну освіту» № 2778-VIII від 28.06.1974р. система народної освіти в Українській РСР включала: дошкільне виховання; загальну середню освіту; позашкільне виховання; професійно-технічну освіту; середню спеціальну освіту; вищу освіту.
Згідно із ст.49 Закону Української РСР «Про народну освіту» середня спеціальна освіта здійснювалася в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.
Вища освіта здійснювалася в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів (ч.1 ст.55 Закону Української РСР «Про народну освіту»).
Даний Закон № 2778-VIII втратив чинність згідно з постановою Верховної Ради Української РСР №1144-ХІІ від 04.06.1991р.
Закінчивши у червні 1990р. Калуський хіміко-технологічний технікум позивачу присвоєно кваліфікацію техніка-механіка по спеціальності «Устаткування хімічних і нафтопереробних заводів», що підтверджується копією диплому та архівною довідкою (а.с. 70, а.с.12).
Таким чином, позивач відповідно до вимог законодавства, яке діяло на той момент, здобув середню спеціальну освіту.
Стосовно посилання позивача на те, що Законом «Про освіту» навчання в технікумі прирівнюється до навчання у вищому навчальному закладі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.34 Закону Української РСР «Про освіту», в редакцій від 23.05.1991 року, в Українській РСР вищими навчальними закладами були технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Водночас, пунктом 1 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ встановлено, що дія Закону Української РСР «Про освіту» вступає в силу з дня його опублікування (з 26.06.1991р.), а що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року.
Як встановлено судом, Закон №1060-ХІІ «Про освіту» був опублікований в газеті «Голос України» 26.06.1991 року, а отже, в силу положень пункту 1 постанови Верховної Ради Української РСР від 04.06.1991 року № 1144-ХІІ, за винятком окремих норм, набрав чинності з 26 червня 1991 року.
Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХП, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
Відповідно до роз'яснення Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти.
Таким чином, технікум віднесено до вищого навчального закладу статтею 34 Закону Української РСР «Про освіту» №1060-ХІІ, який набув чинності 26 червня 1991р. До цього часу Калуський хіміко-технологічний технікум не мав статусу вищого навчального закладу.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що Закон Української РСР «Про освіту» № 1060-ХІІ не має зворотної дії та опублікований 26.06.1991р., відсутні законні підстави для зарахування позивачу до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі за період з 01.09.1986р. по 30.06.1990р.
У зв'язку з цим суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р., яким задоволено позов ОСОБА_5 до Управління МВС в Івано-Франківській області про зарахування до вислуги років час навчання в Івано-Франківському технікумі фізичної культури, оскільки в даному випадку йдеться про період навчання до 26.08.1991р.
Подана позивачем на підтвердження своїх доводів копія диплому молодшого спеціаліста ЗЛ №012830 свідчить про те, що це є дублікат диплому, який був виданий ОСОБА_1 02.03.2004р. на бланку нового взірця, який використовувався на той час у технікумі, що однак не свідчить про здобуття позивачем у 1990р. вищої освіти (а.с. 8).
Крім того, щодо посилання позивача на те, що після закінчення технікуму йому було присвоєно офіцерське звання суд зазначає наступне.
З військового білета ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, що військове звання молодший лейтенант було присвоєно йому наказом Міністерства Оборони України №387 від 31.10.1992р. (а.с. 9).
У разі, коли особа закінчує вищий навчальний заклад їй присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Після закінчення технікуму позивач був призваний на військову службу і лише 31.10.1992р. йому присвоєне офіцерське звання.
Відтак, вказане свідчить, що позивач після закінчення технікуму у 1990р. не отримував офіцерського звання, а тому його доводи з цього приводу про здобуття вищої освіти є необґрунтованими.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 30.03.2015 року.