04 березня 2015 р. Справа № 804/1920/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача:Конєвої С.О. Панченко Я.І. Базарна І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будмайстер і К» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.01.2015р. Приватне підприємство «Будмайстер і К» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності податкової декларації з ПДВ, додаток до них №1 - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1), №5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПП «Будмайстер і К» за серпень 2014р.;
- зобов'язати відповідача відобразити показники податкової декларації з ПДВ, додатків до них №1 - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1), №5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПП «Будмайстер і К» за серпень 2014р. в картці особового рахунку;
- зобов'язати відповідача внести показники податкової декларації з ПДВ, додатків до них №1 - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1), №5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПП «Будмайстер і К» за серпень 2014р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем була направлена на адресу відповідача кур'єрською службою податкова декларація з ПДВ за серпень 2014р. 09.10.2014р. з відміткою про її отримання службовими особами податкового органу. Однак, відповідач вказану податкову декларацію не прийняв та показники вказаної декларації не відобразив у інформаційних базах податкового органу і у картці особового рахунку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки податкова декларація з ПДВ за серпень 2014р. не містить будь-яких порушень вимог ст.ст.46,48,49 Податкового кодексу України, а тому відповідач не мав підстав для неприйняття податкових декларацій. Про зазначені порушення позивач довідався від контрагентів про те, що виявлені розбіжності з базами податкового органу через що почалися масові перевірки контрагентів. За викладеного, позивач вважає, що протиправне не внесення відповідачем задекларованих показників порушує права та інтереси платника та здійснене поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст.49 Податкового кодексу України. Отже, на думку позивача, дії відповідача, що полягають у неприйнятті як податкової звітності податкової декларації з ПДВ позивача, не відображенні показників декларації у картці особового рахунку та не внесенні до податкових баз задекларованих сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно 27.02.2015р., що підтверджується електронним звітом про отримання ухвали суду та судової повістки відповідачем (а.с.99).
Згідно ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату,час і місце розгляду справи 27.02.2015р., строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.03.2015р.
У ході судового розгляду справи та із наданих документів судом встановлені наступні обставини у справі.
Приватне підприємство «Будмайстер і К» зареєстроване як юридична особа 01.04.2009р. за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, буд.3-А станом на 16.04.2014р. та за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд.2 станом на 05.01.2015р., станом на серпень-вересень 2014р. підприємство перебувало на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, та є платником ПДВ, що підтверджується копіями статутів позивача, копіями витягів з ЄДРПОУ, копією довідки статистики від 29.07.2014р. та копією свідоцтва платника ПДВ (а.с. 11-47).
Як вказує позивач у позові та в судовому засіданні, згідно кур'єрської транспортної накладної №0017136 від 09.10.2014р. позивач направив на адресу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014р. заповнену 04.10.2014р. з додатками до декларації, яка була отримана працівниками податкового органу 09.10.2014р. (а.с.51-78).
Відповідач не прийняв вищезазначену податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014р. від 04.10.2014р. та не відобразив показники зазначеної податкової звітності позивача у інформаційних базах податкової інспекції та картці особового рахунку позивача про що позивач довідався від своїх контрагентів.
Позивач оспорює дії відповідача, що полягають у неприйнятті як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за серпень 2014р. з додатками, не відображенні показників декларації у картці особового рахунку та не внесенні до податкових баз задекларованих сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства та порушують законні права позивача.
Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника
податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
У відповідності до п.49.1, п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
За приписами п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова
декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Як встановлено в судовому засіданні, а також підтверджено і представником позивача, податкова декларація з ПДВ за серпень 2014р. була направлена на адресу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві з допомогою кур'єрської служби згідно кур'єрської транспортної накладної №0017136 від 09.10.2014р.
В той же час, зі змісту вказаної вище транспортної накладної не вбачається, що кур'єрською службою була доставлена до органів податкової служби саме податкова декларація позивача з ПДВ за серпень 2014р. з урахуванням того, що позивачем не надано суду опису вкладення даного відправлення (а.с.47).
Відповідно до ч.5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Так, судом була надана можливість представнику позивача надати копію опису поштового вкладення до вказаної транспортної накладної з урахуванням вимог п. п. «б» п.49.3 ст.49 ПК України, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.03.2015р.
Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2015р. без поважних причин не зміг надати суду доказів на підтвердження того, що за вказаною транспортною накладною від 09.10.2014р. податковій інспекції була вручена саме податкова декларація з ПДВ позивача за серпень 2014р.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2014р. до органів державної податкової служби за кур'єрською транспортною накладною №0017136 від 09.10.2014р. у порядку та у спосіб, встановлений п. п. «б» п.49.3 ст.49 ПК України.
Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, і ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо протиправності дій відповідача у неприйнятті податкової декларації з ПДВ за серпень 2014р. з урахуванням того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами направлення та вручення відповідачеві вказаної податкової декларації у спосіб, визначений п.п. «б» п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України.
При цьому, судом не беруться до уваги доводи представника позивача щодо протиправності дій відповідача з приводу неприйняття податкової декларації з ПДВ за серпень 2014р. податковою інспекцією, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях і відомостях, які стали відомі позивачеві від його контрагентів, що не є належними доказами у розумінні ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини у справі, аналізуючи норми чинного податкового законодавства у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для його задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з Державного бюджету України з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову та виходячи з норм ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що дана постанова складена у повному обсязі 23.03.2015р. у зв'язку з перебуванням судді на навчанні у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів з 10.03.2015р. по 20.03.2015р.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Будмайстер і К» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений - 23.03.2015р.
Суддя С.О. Конєва