06 серпня 2009 р.
№ 54/09-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 р. у справі № 54/09-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" до товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв" про стягнення суми, за зустрічним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" про визнання пункту договору недійсним, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додане до касаційної скарги платіжне доручення № 30500/2183 від 17.06.2009 р. про сплату державного мита в сумі 228,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
З матеріалів справи вбачається, що у даній справі заявлено первісний позов про стягнення 242459,34 грн. та зустрічний позов про визнання недійсним пункту договору.
До касаційної інстанції скаржник оскаржує постановлені у справі судові рішення попередніх судових інстанцій та просить їх скасувати та постановити нове рішення у справі про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення суми пені в розмірі 45751,89 грн.
Державне мито справляється як з первісних позовних заяв майнового і немайнового характеру, так і з зустрічних позовних заяв майнового і немайнового характеру.
Таким чином, скаржник повинен сплатити державне мито в сумі, що становить 228,76 грн. за вимоги майнового характеру за первісним позовом та 42,50 грн. за вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 р. у справі № 54/09-09 повернути товариству з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод".
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.