31 липня 2009 р.
№ 19/45
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
перевіривши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир весов"
на рішення
від
господарського суду Донецької області
13.04.2009
у справі
№ 19/45
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир весов"
до
Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в особі Калінінської філії в м. Донецьк
про
стягнення з відповідача заборгованості по договору банківського рахунку № 1891 від 01.03.2008 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 202 496,97 грн., 3% річних у розмірі 880,27 грн., пені у розмірі 10 709,93 грн., упущеної вигоди у розмірі 364 447,44 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.; про зобов'язання відповідача виконувати у визначені чинним законодавством, Інструкціями Національного банку України та договором банківського рахунку № 1891 від 01.03.2008 строки розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка № 26000301611891 в Калінінській філії АКБ "Національний кредит" та проведення інших операцій за вказаним рахунком в межах наявної на рахунку суми коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир весов" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2009 у справі № 19/45 повністю та прийняти нове рішення, яким провадження у справі в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 198 332,00 грн. та щодо зобов'язання відповідача виконувати у визначені чинним законодавством, Інструкціями Національного банку України та договором банківського рахунку № 1891 від 01.03.2008 строки розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка № 26000301611891 в Калінінській філії АКБ "Національний кредит" та проведення інших операцій за вказаним рахунком в межах наявної на рахунку суми коштів припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України; стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляції у розмірі 4 164,97 грн., 3% річних у розмірі 880,27 грн., пеню у розмірі 10 709,93 грн., упущену вигоду у розмірі 364 447,44 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 10 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир весов", прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню скаржникові з огляду на наступне.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Колегією суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.
Згідно із підпунктами "а", "б" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції від 01.01.2008 із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Скаржником оскаржується рішення в повному обсязі, тобто як вимоги майнового характеру -загалом стягнення 578 534,61 грн., так і вимоги немайнового характеру -стягнення моральної шкоди та зобов'язання до вчинення дій, державне мито по яких сплачується окремо по кожній із заявлених вимог.
50 відсотків ставки за обома вимогами становить 2 977,67 грн. Відповідно до платіжного доручення № 543 від 25.06.2009, доданого до касаційної скарги, скаржник перерахував 2 051,02 грн.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мир весов" державне мито сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.
Також колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для відновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мир весов" пропущеного ним строку на звернення з касаційною скаргою на судове рішення, про відновлення якого скаржник просить у клопотанні про відновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки вважає, що викладені останнім причини пропуску встановленого чинним законодавством процесуального строку на оскарження судового рішення не носять об'єктивного характеру та не можуть бути визнані поважними.
Так, зазначення скаржником у даному клопотанні причиною пропуску строку на оскарження судового рішення винесення судом апеляційної інстанції ухвали від 08.05.2009 про повернення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з несплатою державного мита у встановленому розмірі, не може розглядатись як поважна причина, що може слугувати підставою для відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з касаційною скаргою на судове рішення.
Більш того, пропущення процесуальних строків на оскарження судового рішення як в апеляційному, так і касаційному провадженні, стало наслідком неправильного розрахунку позивачем державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг, тобто причини пропуску строку носять виключно суб'єктивний характер.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.
Керуючись ст. 86, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мир весов" у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення з касаційною скаргою на судове рішення.
Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мир весов" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення господарського суду господарського суду Донецької області від 13.04.2009 у справі № 19/45.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО