Справа № 353/244/15-ц
Провадження № 2/353/125/15
30 березня 2015 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
cекретаря - Бойко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 08.05.2002 року вона з Відповідачем перебуває у шлюбі, зареєстрованому у с. Жуків Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3. Від шлюбу у них дітей не має. Вказує, що спільне життя з Відповідачем не склалось, у них різні характери та погляди на життя. З жовтня 2014 року вона з відповідачем разом не проживає, спільне господарство не ведуть. Перебувати у подальших шлюбних відносинах Позивачка не бажає, спільно нажитого майна немає, а тому просить шлюб між ними розірвати та покласти на Відповідача витрати пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС.
В судове засідання Позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак в позовній заяві просила справу розглядати без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати у його відсутність.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 08 травня 2002 року між Позивачкою та Відповідачем у с. Жуків Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб (а.з. № 3), що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 3).
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Судом встановлено, що Відповідач та Позивачка шлюбних відносин не підтримують, примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивачки, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивачки і даний шлюб слід розірвати.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).
Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.
В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи те, що Позивачка не ставила вимоги щодо відновлення їй дошлюбного прізвища, суд, вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».
У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Згідно із п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Вимога Позивачка щодо стягнення з Відповідача витрат пов'язаних з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС не підлягає до задоволення, оскільки вказані витрати не є документально підтвердженими судовими витратами пов'язаними з розглядом цивільної справи.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 61, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 08 травня 2002 року у с. Жуків Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.
Головуюча Луковкіна У.Ю.