Справа № 353/250/15-ц
Провадження № 2/353/127/15
30 березня 2015 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
cекретаря - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
відповідачки - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 16.01.2006 року він з Відповідачкою перебуває у шлюбі, зареєстрованому у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 1. Від шлюбу у них дітей не має. Вказує, що спільне життя з Відповідачкою не склалось, остання зловживає спиртними напоями, витрачає кошти з його банківської картки. Зазначає, що з часу його перебування в АТО (з 01.08.2014 року) Відповідачка постійно перебуває у нетверезому стані, а тому перебувати у подальших шлюбних відносинах Позивач не бажає, спільно нажитого майна немає, примирення між ними не доцільне, просить шлюб між ними розірвати.
В судовому засіданні Позивач ОСОБА_2 позов підтримав, просив його задовольнити. Вказав, що свою дружину не кохає, остання ним та його життям не цікавиться, часто вживає алкогольні напої, його з Відповідачкою нічого не пов'язує, оскільки дітей у них немає. Зазначив, що він 26.02.2015 повернувся з зони АТО та до 15.03.2015 року, згідно відпускного квитка, виданого військовою частиною, перебував у щорічній основній відпустці, після чого 16.03.2015 року був зобов'язаний з'явитись у військову частину для продовження служби, але у зв'язку з призначеним судовим засіданням по даній справі, до військової частини він не прибув. Під час його перебування у відпустці Відповідачка не вживала жодних заходів з метою збереження сім'ї. З огляду на вказане просив розглянути справу під час одного судового засідання, шлюб розірвати, оскільки на даний час Відповідачка свою поведінку не змінила, вони разом не проживають, шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, вказала, що твердження позивача є безпідставними та неправдивими, проте жодних доказів на заперечення вказаних позивачем обставин суду не надала, клопотання про надання терміну на примирення не заявила. Просила в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо
яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що 16 січня 2006 року між Позивачем та Відповідачкою у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб (а.з. № 1), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 3). Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 19-20) ОСОБА_2 (позивач) є військовозобов'язаним та відповідно до відпускного квитка, виданого військовою частиною ППВ 4673 від 23.02.2015 року, він зобов'язаний з'явитись у військову частину для продовження служби (а.с.18).
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Судом встановлено, що Відповідачка та Позивач шлюбних відносин не підтримують, примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивача, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивача і даний шлюб слід розірвати.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).
Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі Позивача, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті й майнові права сторін, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.
В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи те, що Відповідачка не просила відновити їй дошлюбне прізвище, суд, вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований 16 січня 2006 року у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 1 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_3 шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.
Головуюча Луковкіна У.Ю.