Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
Іменем України
"17" березня 2015 р. Справа № 911/4573/14
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ»
до Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «СЛАВУТИЧ»
про стягнення 108944,71 грн.
за участю представників:
позивача:Савчук П.К. - дов. від 30.12.2014р.
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «СЛАВУТИЧ» (далі - відповідач) про стягнення 108944,71 грн., з яких 86139,38 грн. основний борг, 3207,14 грн. інфляційні втрати, 5038,56 грн. 35% річних, 3598,97 грн. пеня, 8613,94 грн. штраф та 2346,72 грн. збитки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС від 26.12.2013р. № С01009 щодо здійснення повного розрахунку за поставлені паливно-мастильні матеріали у строк визначений договором.
Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву про припинення провадження у справі, в якій просить суд припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60639,38 грн. у зв'язку з частковим погашенням основного боргу відповідачем та просить суд решту позовних вимог залишити без змін.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, з поданого до суду відзиву на позовну заяву та листа від 19.01.2015р. № 15/01 вбачається, що він частково відхиляє вимоги позивача, позаяк заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 86139,38 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач повністю здійснив оплату зазначеної суми боргу. Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій, то відповідач вважає їх частково безпідставними і необґрунтованими, оскільки в період нарахування штрафних санкцій відповідач систематично здійснював перерахування заборгованості, а відтак нарахування повинні бути здійсненні на меншу прострочену суму заборгованості.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС від 26.12.2013р. № С01009 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов'язується передати у власність відповідача - покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальній відомості.
Згідно п. 3.4 договору підтвердження фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек.
Ціна ПММ визначається на момен поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, або внесення грошових коштів в касу продавця.
У відповідності до п. 4.4 договору, оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом семи календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі користуватися старт-картами, то договір вважається таким, що діє на наступний період - 1 календарний рік на умовах передбачених даним договором, але в будь-якому випадку не більше 2 років з дати підписання (п.п. 12.1, 12.2 договору).
На виконання умов договору позивач в липні 2014р. передав відповідачу товар на суму 110039,51 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р. Зазначений акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу від 12.09.2014р. № 367 про оплату заборгованості, яку відповідач отримав 22.09.2014р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправляння від 23.09.2014р. № 4302701486960, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Проте, відповідач вказану вимогу про оплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, за ним за твердженням позивача, на час звернення з даним позов рахувався борг в розмірі 86139,38 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
Разом з тим, під час розгляду даної справи позивачем подано до суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60639,38 грн., яку відповідач погасив з дати подання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив, що на час звернення позивача з даним позовом за відповідачем рахувався борг за поставлений товар згідно акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р. в сумі 80139,38 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару, оскільки позивач звертаючись з даним позовом 22.10.2014р. не врахував здійснені відповідачем часткові проплати в сумі 6000 грн. згідно платіжних доручень від 10.10.2014р. № 1182 на суму 1000 грн., від 16.10.2014р. № 1215 на суму 3000 грн., від 17.10.2014р. № 1220 грн. на суму 2000 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи.
З відтиску штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла дана позовна заява до господарського суду Київської області та відомостей, які містяться на сайті Укрпошти, вбачається, що позивач з вказаною позовною заявою звернувся до господарського суду Київської області 22.10.2014р.
За таких обставин, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 6000 грн. за поставлений відповідачу товар по акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р., у зв'язку з чим вказані вимоги в цій частині є безпідставними, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні. Доказів протилежного позивач суду не надав.
Оскільки відповідачем після звернення позивача з даним позовом, під час розгляду справи сплачена частина суми основного боргу в розмірі 54639,38 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 16.02.2015р. № 101-0/54-193, в якій відображено надходження коштів від відповідача на рахунок позивача, то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі про стягнення 54639,38 грн. основного боргу припинити.
З огляду на зазначене, та враховуючи всі здійснені відповідачем проплати, за відповідачем на час розгляду даної справи рахується борг за поставлений товар в сумі 25500 грн.
Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період липень 2014р. між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.07.2014р. складає суму 131139,38 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума боргу 25500 грн. по акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р. Зазначений акт звірки взаєморозрахунків підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 25500 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 25500 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 35% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 9.3 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного договору, покупець повинен сплатити проценти в розмір 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період з серпня 2014р. по жовтень 2014р. складають 3207,17 грн., 35 % річних з простроченої суми за період з 08.08.2014р. по 08.10.2014р. складають 5038,56 грн.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 3187,16 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 19,98 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Здійснений позивачем розрахунок 35% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в вказаній частині підлягає задоволенню.
На підставі п. 9.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 08.08.2014р. по 08.10.2014р. складає 3598,97 грн.
Також, позивач на підставі п. 9.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого товару протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, який за розрахунком позивача складає 8613,94 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 9.4 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за паливно-мастильні матеріали та зміні (збільшенням) курсу долара США до гривні, які за розрахунком позивача складають 2346,72 грн.
Збитками згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до п. 9.4 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за паливно-мастильні матеріали та зміні (збільшенням) курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою: S=(CЧA0/A1)?C, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; А0 - вартість долара США у гривнях на день пред'явлення вимоги до покупця; А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки ПММ; С - вартість поставлених але неоплачених ПММ відповідно до умов договору.
Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за поставлені відповідачу паливно-мастильні матеріали та зміни (збільшенням) курсу долара США до гривні та встановлено, що розрахунок здійснений з порушенням положень визначених у п. 9.4 договору, позаяк позивач застосовує відповідне співвідношення вартості курсу долара США до гривні не на день пред'явлення вимоги до покупця, а на день здійснення такого розрахунку збитків та співвідношення вартість курсу долара США до гривні не на дату поставки товару, а на дату з якої почалася прострочка відповідача з оплати поставленого позивачем товару за актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р., що призвело до невірного обрахування завданих збитків у заявленому до стягненні розмірі у відповідності до п. 9.4 договору.
Разом з тим, суд немає можливості здійснити власний розрахунок збитків, спричинених несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за поставлені паливно-мастильні матеріали та зміни (збільшенням) курсу долара США до гривні, оскільки позивач не зазначає та не надає доказів, які б містили обов'язкові складові, погодженої в п. 9.4 договору, формули для вірного обрахування збитків, а саме: дату поставки товару, а надає лише акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів, з якого неможливо встановити дати поставки кожного товару, переліченого в зазначеному акті, а лише вбачається в який період здійснювались поставки паливно-мастильних матеріалів відповідачу.
Відповідно до п. 3.1 договору датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальній відомості.
Позивач не надає чеки з POS-терміналу, або спеціальні відомості, які б містили дату поставки кожного товару, перелік якого вказаний в акті приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р.
Враховуючи вищевикладене, позивачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено заявлений до стягнення розмір збитків, спричинених несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за поставлені паливно-мастильні матеріали та зміни (збільшенням) курсу долара США до гривні в сумі 2346,72 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25500 грн. основного боргу, 3187,16 грн. інфляційних втрат, 5038,56 грн. 35% річних, 3598,97 грн. пені та 8613,94 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Заперечення відповідача проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми основного боргу, з підстав того, що зазначена сума заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи, позаяк відповідач повністю здійснив оплату зазначеної суми боргу, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на спростування матеріалами справи вказаних тверджень відповідача та з огляду на наступне.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та дослідивши всі поставки товару на виконання умов договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС від 26.12.2013р. № С01009, суд встановив, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставив відповідачу товар на загальну суду 694270,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за загальний період з 01.01.2014р. по 31.07.2014р., оригінали яких залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар в період з 01.01.2014р. по 31.07.2014р. виконав частково, сплативши на користь позивача 668770,47 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 16.02.2015р. № 101-0/54-193, в якій відображено надходження коштів від відповідача на рахунок позивача за період з 01.12.2013р. по 13.02.2015р.
Доказів сплати решти суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 25500 грн. відповідач суду не надав.
Щодо заперечень відповідача щодо нарахування позивачем інфляційних втрат, 35% річних, пені, штрафу, збитків від зміни курсу долара США на прострочену суму боргу 86139,38 грн., з підстав того, що такі нарахування повинні бути здійсненні на меншу прострочену суму заборгованості, оскільки відповідач в період зазначених нарахувань систематично здійснював оплату боргу в сумі 86139,38 грн., то вони не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на наступне.
Здійснені відповідачем проплати в період з 08.08.2014р. по 08.10.2014р. за який позивач нараховує заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, 35% річних, пені, штрафу та збитків від зміни курсу долара США, були у відповідності до п. 4.3 договору зараховані позивачем в погашення вартості попередньо поставлених покупцю партій товару згідно актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за загальний період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р., а також в часткове погашення заборгованості за поставлений товар згідно акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 1 липня 2014р. по 31 липня 2014р. на суму 110039,51 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору при здійсненні розрахунків за ПММ в безготівковій формі, покупець в обов'язковому порядку в платіжному дорученні вказує номер договору та наступні реквізити призначення платежу «оплата за ПММ з використанням старт-карт». Продавець, незалежно від призначення платежу вказаного покупцем у платіжних дорученнях, зараховує отримані від покупця кошти в міру погашення вартості попередньо відпущених покупцю партій ПММ.
Відповідач погашення саме простроченої суми в розмірі 86139,38 грн., на яку позивач здійснює відповідні нарахування за період прострочки з 08.08.2014р. по 08.10.2014р. не здійснював, а почав погашати зазначену суму боргу лише з 10.10.2014р., тобто вже після закінчення періоду за який позивач нараховує заявлені до стягнення сум інфляційних втрат, 35 % річних, пені, штрафу та збитків від зміни курсу долара США, а тому твердження відповідача про те, що зазначенні нарахування повинні здійснюватись на меншу прострочену суму заборгованості є безпідставними.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення основного боргу в розмірі 54639,38 грн.
2. Решту позову задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «СЛАВУТИЧ» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, 6, ідентифікаційний код 23241723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 37821544) 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 3187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 5038 (п'ять тисяч тридцять вісім) грн. 56 коп. 35% річних, 3598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 97 коп. пені, 8613 (вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 94 коп. штрафу, 2011 (дві тисячі одинадцять) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 30.03.2015р.