26 березня 2015 року Справа № 9104/178911/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Сапіги В.П., Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування рішень,-
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) в жовтні 2012 року звернулася з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області та просила визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області №№2557, 2558, 2559, 2560 від 06.06.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду в розмірі 680 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржувані рішення винесені на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 року втратила чинність. Позивачка вважає, що відповідач не вправі був накладати фінансові санкції на підставі закону, який втратив чинність.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року в справі №2а/0370/3285/12 адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року в справі №2а/0370/3285/12 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що згідно абзацу 7 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. До 1 січня 2011 року такі повноваження були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, що проведеною управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області перевіркою щодо ФОП ОСОБА_1 встановлено факт несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005-2008 роки про що було складено акт №1319 від 06.06.2012 року. За несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України протягом 2005-2008 років, на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області 06.06.2012 року були винесені рішення №№ 2557, 2558, 2559, 2560 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 680 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що управління ПФУ протиправно прийняло рішення про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Даючи оцінку цьому рішенню суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.
У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Таким чином, нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним.
Такий висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (№ 21-367а12), постанові Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (№21-170а13).
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є неаргументованими та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року в справі №2а/0370/3285/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Сапіга
С.П. Нос