19 січня 2015 року № 810/6119/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Відділу архітектури та містобудування Васильківської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Відділу архітектури та містобудування Васильківської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2014 №163/16-04, зобов'язати відповідача розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства наведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту Васильківського району Київської області (кадастровий номер НОМЕР_1).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні висновку про погодження проекту землеустрою, оскільки погодження такого проекту структурними підрозділом державного органу у сфері містобудування та архітектури є вимогою закону, а вимога звернення до Васильківської РДА щодо питання розробки детального плану території є протиправною.
Сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.
Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Гр. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, за межами населеного пункту, площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
З метою зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки на ведення садівництва позивачка звернулась до ТОВ «Науково-виробничий центр «Геопроект», яким було розроблено відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (далі - Проект землеустрою).
Розроблений ТОВ «Науково-виробничий центр «Геопроект» Проект землеустрою позивачем подано на відповідне погодження до структурного підрозділу Васильківської районної державної адміністрації Київської області у сфері містобудування та архітектури.
Листом від 17.10.2014 №163/16-04 (а.с. 10) відділ архітектури га містобудування Васильківської РДА відмовив у погодженні даного Проекту.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Зі змісту ст. 20 ЗК України слідує, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
- щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
- щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, визначеному ст. 186-1 ЗК України.
Так, зі змісту дано статті слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";
- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Зі змісту листа Відділу архітектури та містобудування Васильківської РДА від 17.10.2014 №163/16-04 (а.с. 10) слідує, що підставою для відмови позивачу в погодженні проекту землеустрою є те, що згідно п. 3 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Так, з посиланням на те, що Проект землеустрою розроблений з метою зміни вказаного цільового призначення земельної ділянки, а саме - для вирощування рослинницької продукції - плодів та ягід, у ньому відсутні посилання на розташування в ділянки об'єкта будівництва або планування розташування такого об'єкту, висновки про погодження Відділом не надано.
Також з посиланням на п. 6 Перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку рекомендовано звернутись до Васильківської РДА щодо розробки детального плану території.
Проте суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим та протиправним у зв'язку з наступним.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною ч. 1 ст. 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Пунктом п. 5 ст. 20 ЗК України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Отже, законом не встановлено заборони використання земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства у межах вимог до визначеного виду використання, після зміни цільового призначення земельної ділянки на ведення садівництва, як і не встановлено заборони такої зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, оскільки власники земельних ділянок мають право на свій розсуд вільно розпоряджатися своєю власністю (земельною ділянкою), у тому числі - змінювати її цільове призначення у межах вимог до визначеного виду використання.
Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 186-1 ЗК України слідує, що надання висновку про погодження проекту землеустрою структурним підрозділом державного органу у сфері містобудування та архітектури є обов'язком у випадку розташування об'єкту будівництва або планування розташування такого об'єкта на земельній ділянці.
Оскільки цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва передбачає можливість зведення на ній необхідних будинків, господарських споруд тощо (ч. 3 ст. 35 ЗК України), суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо відсутності підстав для погодження Проекту землеустрою.
Щодо викладеної Відділом архітектури та містобудування Васильківської РДА у листі від 17.10.2014 №163/16-04 рекомендації звернутись для розробки детального плану території, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.
Проте, у листі від 17.10.2014 №163/16-04 відповідачем не вказано про те, якому саме плану зонування території та/або детальному плану території не відповідає зміна цільового призначення земельної ділянки позивача.
Крім того, п. 6-1 Розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.
Отже, станом на час звернення позивача до Відділу архітектури та містобудування Васильківської РДА з метою погодження Проекту землеустрою законом не містилась заборона зміни цільового призначення земельної ділянки у разі відсутності чи не розроблення плану зонування території та/або детального плану території.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частин 1 та 2 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.
Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської районної державної адміністрації оформлене листом від 17.10.2014 № 163/16-04.
Зобов'язати Відділ архітектури та містобудування Васильківської районної державної адміністрації Київської області повторно розглянути питання про погодження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства наведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту Васильківського району Київської області (кадастровий номер НОМЕР_1).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.