04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" березня 2015 р. Справа №910/24961/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Копитової О.С.
Разіної Т.І.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Господарського суду міста Києва від 01.12.2014
у справі № 910/24961/14 (суддя Івченко А.М.)
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Армант"
про банкрутство
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24961/14 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Армант", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Придибайла Григорія Васильовича, інше.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві (далі - Головне управління, Управління) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та припинити провадження у справі.
Обґрунтовуючи подану скаргу, апелянт посилається на порушення боржником порядку ліквідації юридичної особи, що в свою чергу унеможливило проведення податкової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника та свідчить про можливість застосування завідомо фіктивного банкрутство (доведення до банкрутство) з метою унеможливлення проведення контрольно-перевірочних заходів по реально існуючим підприємствам, які скористались послугами по безпідставному формуванню валових витрат.
Дослідивши апеляційну скаргу Головного управління та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Тобто, згідно зазначених положень, в разі оскарження рішення (постанови, ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні (постанові, ухвалі) господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Разом з тим, згідно приписів частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.
Стаття 1 Закону про банкрутство також визначає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.
При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України, яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальними нормами законодавства - Законом про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2014 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Армант" про порушення провадження у справі про його банкрутство прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського міста Києва від 19.11.2014 порушено провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 зазначеної статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24961/14 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Армант" та відкрито ліквідаційну процедуру.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було офіційно оприлюднене 03.12.2014 за № 12010.
В матеріалах справи не міститься доказів звернення Управління до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Армант".
В апеляційній скарзі Головне управління жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у органу доходів і зборів не має.
Також скаржником не зазначено фактичних обставин щодо порушення боржником порядку ліквідаційної процедури, що передувала зверненню до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство.
Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують вимоги Головного управління.
Таким чином, Управління не є стороною у справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону про банкрутство.
Крім того, до апеляційної скарги не подано будь-яких доказів порушення оскаржуваною постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 прав та охоронюваних законом інтересів органів державної фіскальної служби, зокрема, Головного управління ДФС у м. Києві.
Таким чином, скаржником не доведено належними та беззаперечними доказами, що у оскаржуваній постанові суду вирішено питання щодо прав та обов'язків Головного управління ДФС у м. Києві, у зв'язку з чим, останнє не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24961/14.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.С. Копитова
Т.І. Разіна