33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" березня 2015 р. Справа №924/1929/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Мамченко Ю.А. ,
судді Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Романчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Роса Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.15 р. у справі №924/1929/14 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", м. Тернопіль
до товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Роса Агро", Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці
про стягнення 126340,96 грн. - вартості товару, 39960,90 грн. - штрафу, 8450,09 грн. - пені, 972,90 грн. - 3% річних, 8796,55 грн. - інфляційних втрат
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 126340,96 грн. - вартості товару, 39960,90 грн. - штрафу, 8450,09 грн. - пені, 972,90 грн. - 3% річних, 8796,55 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 від 16.04.2014р. щодо проведення повної оплати за поставлений товар. Нарахування штрафу та пені обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а стягнення інфляційних та річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.01.15 р. у справі №924/1929/14 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Золота Роса Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агроцентр-Галичина" 126340,96 грн. - вартості товару, 39960,90 грн. - штрафу, 8450,09 грн. - пені, 972,90 грн. - 3% річних, 8637,90 грн. інфляційних втрат, 3687,25 грн. - витрат по оплаті судового збору.
В частині стягнення з відповідача 158, 65 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 від 16.04.2014р. позивачем здійснено поставку товару на підставі видаткових накладних, який прийнятий відповідачем, проте зобов'язань щодо оплати вартості одержаного товару відповідачем в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 126340,96 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на вказану суму. Крім того, суд першої інстанції задоволив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Роса Агро" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення штрафу в розмірі 19 980, 45 грн. та пені в розмірі 4225,05 грн. Скаржник зазначає, що рішення господарським судом в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування інтересів боржника в результаті неповного з'ясування судом обставин справи. Скаржник вказує, що розмір штрафних санкцій є непомірно великим, порівняно із основною сумою заборгованості, посилається на ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та зазначає, що за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ. Суд першої інстанції прийняв незаконне рішення, оскільки стягнув з відповідача за одне і те ж порушення штраф і пеню, загальний розмір яких значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. Скаржник зазначає, що являється сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням зернових культур на орендованих землях та забезпечує продовольчу і економічну безпеку України, невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару пов'язане із різким обвалом економіки України, зростанням цін на енергоносії та витратні матеріали, значною інфляцією, в результаті чого товариство по незалежних від нього причин, не змогло належним чином розрахуватись з позивачем за поставлений товар.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Крейбух О.Г.
Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 01-07/60 від 24 березня 2015 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі Саврія В.А. призначено повторний автоматичний розподіл справи №924/1929/14, відповідно до якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р.апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Крейбух О.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №144 від 20.03.2015р.) в якому позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, вказує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. Згідно зі статтею 549 ГК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
В судове засідання 25.03.2015р. представники сторін не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 63-64). Оскільки судом явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 101 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Матеріалами справи підтверджено, що 16.04.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Агроцентр-Галичина" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Золота Роса Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 (а.с. 13-14).
Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що в строки, визначені договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива, стимулятори росту рослин (регулятори росту), насіння, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Порядок розрахунків сторони обумовили в розділі 2 договору, зокрема, згідно п.п. 2.1, 2.5 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.
У розділі 7 договору купівлі-продажу передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору, між інших, покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2).
Згідно п. 7.4 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зо бов'язання повинно було бути виконане.
У додатках №№ 2,3,5,6,7 до договору купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 16.04.2014р. сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, термін поставки покупцю, вартість товару та термін оплати.
Згідно додатку №2 від 11.09.2014р. позивач зобов'язався поставити насіння озимого ріпаку гібрид „Рідер F1" у кількості 76 п.о., загальною вартістю 136800,00 грн., строком оплати 100% до 11.09.2014р.(а.с.15).
Згідно додатку №3 від 11.09.2014р. позивач зобов'язався поставити десикант у кількості 360 л, загальною вартістю 39065,33 грн., строком оплати 30% до 12.09.2014р., 70% - до 10.10.2014р.(а.с. 16).
Згідно додатку №5 від 19.09.2014р. позивач зобов'язався поставити торнадо у кількості 60 л та тандем у кількості 20 л, загальною вартістю товару 10837,92 грн., строком оплати 30% до 22.09.2014р., 70% - до 10.10.2014р. (а.с.17).
Згідно додатку №6 від 22.09.2014р. позивач зобов'язався поставити командир у кількості 50 л, загальною вартістю 13502,70 грн., строком оплати 30% до 23.09.2014р., 70% - до 10.10.2014р. (а.с. 18).
Згідно додатку №7 від 29.09.2014р. позивач зобов'язався поставити унікаль у кількості 120 л, загальною вартістю 25403,04 грн., строком оплати 30% до 03.10.2014р., 70% - до 10.10.2014р. (а.с. 19).
На виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 174473,41 грн., що підтверджується видатковими накладними: №623 від 11.09.2014р. поставлено десикант у кількості 360 л, вартістю 39065,33 грн. (а.с.20); №633 від 23.09.2014р. поставлено насіння озимого ріпаку гібрид „Рідер F1" у кількості 46 п.о., вартістю 82800,00 грн.(а.с.21); №638 від 23.09.2014р. поставлено торнадо у кількості 60 л та тандем у кількості 20 л вартістю 10837,92 грн.(а.с.22); №640 від 23.09.2014р. поставлено командир у кількості 50 л, вартістю 13502,70 грн.(а.с.23); №683 від 29.09.2014р. на суму 25403,04 грн. поставлено унікаль у кількості 120 л, вартістю 25403,04 грн. (а.с.24); №66 від 16.04.2014р. на суму 2864,42 грн. (розрахунок заявлених до стягнення сум заборгованості а.с. 27).
Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 48132,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №477 від 11.09.2014р. на суму 11765,33 грн.; №575 від 30.10.2014р. на суму 13502,70 грн., №584 від 05.11.2014р. на суму 20000,00 грн. та №265 від 16.04.2014р. на суму 2864 грн. (а.с.25-26).
Отже, враховуючи часткову оплату, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 126340,96 грн.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача 126340,96 грн. - вартості товару, 39960,90 грн. - штрафу, 8450,09 грн. - пені, 972,90 грн. - 3% річних, 8796,55 грн. - інфляційних втрат.
При вирішенні спору судом апеляційної інстанції враховується наступне.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу, які регулюються главою 54 ЦК України.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. п. 2.1, 2.5 договору купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 16.04.2014р. покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то пос тачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.
Як встановлено апеляційним судом, позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу №АГ 16/04/14-6 від 16.04.2014р., поставив відповідачу товар на загальну суму 174 473,41 грн., що підтверджується видатковими накладними: №623 від 11.09.2014р.; №633 від 23.09.2014р.; №638 від 23.09.2014р.; №640 від 23.09.2014р.; №683 від 29.09.2014р.; №66 від 16.04.2014р.
Відповідач, зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, у строк встановлений у додатках до договору, не виконав і у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 126340,96 грн.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості товару в розмірі 126340,96 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами в договорі була передбачена відповідальність відповідача за порушення термінів розрахунків у вигляді сплати штрафу в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки (п. 7.2.1 договору).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмір 39960,90 грн. та пені в розмір 8450,09 грн., нарахованої за загальний період з 22.09.2014р. по 15.12.2014р., обґрунтовані та правомірно задоволенні судом першої інстанції.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 972,90 грн., нарахованих за період з 22.09.2014р. по 15.12.2014р., законними та обґрунтованими, такими, що правомірно задоволенні господарським судом в межах позовних вимог.
Стосовно розміру інфляційних втрат суд зазначає, що позивач здійснював їх розрахунок за вересень 2014 року - листопад 2014 року взявши середній індекс інфляції за вказані місяці. Суд першої інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат за кожний місяць окремо дійшов обґрунтованого висновку, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 8637,90 грн. за загальний період за вересень 2014 року - листопад 2014 року.
Суд звертає увагу відповідача на те, що зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 50% у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України не може застосовуватись судом, оскільки 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а не мірою відповідальності, а інфляційні втрати є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Посилання скаржника на непомірно великі штрафні санкції та відповідно зменшення розміру штрафу та пені на 50% судом не приймається до уваги з наступних підстав.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач, як на підставу зменшення штрафних санкцій посилається на складне фінансове становище та відсутність збитків у позивача внаслідок прострочення грошового зобов'язання. Однак, відповідач не надав будь-яких доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження наведених обставин. Посилання відповідача на складну економічну ситуацію в державі не може звільняти його від відповідальності, оскільки, як зазначив суд першої інстанції з чим погоджується суд апеляційної інстанції економічна криза у країні є загальним чинником, який носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Судом не приймаються заперечення відповідача з приводу неправомірного покладення на нього подвійної відповідальності за одне цивільно-правове порушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, так як згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.
Як роз'яснено у пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Роса Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.15 р. у справі №924/1929/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Крейбух О.Г.