04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" березня 2015 р. Справа№ 910/25889/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Ільєнок Т.В.
За участю представників:
від позивача: Мірошник М.М. - представник за довіреністю,
від відповідача: Саушкіна О.В. - представник за довіреністю,
від третьої особи: представник не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року
у справі №910/25889/14 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві
третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району у місті Києві
про стягнення 1 575 803,60 грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги за договором № 09479/2-05 від 09.03.2011 р. у розмірі 1 384 908, 25 грн., 150 243, 58 грн. - інфляційних втрати, 13 429, 94 грн. - 3 % річних та 27 221, 83 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року у справі №910/25889/14 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 775 931, 86 грн., 18 607, 38 грн., 3 % річних у розмірі 8 305, 57 грн., інфляційні втрати у сумі 91 353, 49 грн. та 18 050, 08 грн. судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 04.02.2015р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:
09.03.2011р. між сторонами був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09479/2-05 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у систему каналізації міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а відповідач - приймати надані послуги та здійснювати їх оплату на умовах договору, а третя особа - надавати повну і достовірну інформацію відповідно до умов договору та нести відповідальність.
Згідно із п.1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається відповідачем у вигляді нормативного розрахунку, узгодженого з позивачем і є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.4 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками засобів обліку, зареєстрованих у позивача. У разі наявності у третьої особи декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої води здійснюється з урахуванням показників всіх засобів обліку, зареєстрованих у позивача. Зняття показників із засобів обліку здійснюється як правило щомісяця представником позивача у присутності представника відповідача у строком згідно з графіком обслуговування позивача. У разі якщо відповідач не забезпечить для зняття показників присутність свого представника, показники, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг. Кількість сітчаних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за показниками засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками засобів обліку води та/або іншими способами, визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
Облікові дані відповідача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у позивача. Відповідач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки направляє до позивача письмовий звіт по обсягам спожитих послуг та їх вартості та проводить звіряння обсягів та вартості наданих послуг у відповідному обліковому періоді (п. 2.1.6 Договору).
Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору передбачено, що позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим, своєчасну та повну оплату коштів від населення за отримані послуги на транзитний рахунок Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та до 25-го числа поточного місяця сплачує у повному обсязі вартість наданих послуг орендарям, на рахунок позивача згідно з його рахунком.
У разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.4.2 Договору).
Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 09479/2-05 від 09.03.2011 р. щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2013 р. до 30.06.2014 р. у розмірі 1 384 908, 25 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
При цьому, позивач відзначає, що в період з 01.10.2013 р. до 30.06.2014 р. відповідач не направляв свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння спожитих послуг з водопостачання та водовідведення та не підписував актів звіряння, а відтак - в силу положень п. 2.1.6 договору, кількість та вартість наданих Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими з відповідачем.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".
Згідно із ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
У відповідності до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги позивача, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за постачання холодної води та водовідведення, а також за постачання води на підігрів та її водовідведення, про що свідчать відповідні коди класифікації послуг (№ 5-50278, 5-502083, 5-50296, 5-50306, 5-50319).
В той же час, в матеріалах справи міститься довідка Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у місті Києві № 1559 від 22.12.2014 р. про відсутність на балансі підприємства, а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні теплових пунктів (котельні).
Слід відзначити, що нормами чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері питного водопостачання, не виділяють окремо послуги щодо постачання гарячої води, однак визначають, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм постачання гарячої води може здійснюватись лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 7/313-64/61 від 01.11.2012 р., № 35/106 від 30.11.2011 р. та № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що споживачем питної води є Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Виходячи із вищенаведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно нараховано до сплати вартість послуг з постачання води до теплових пунктів для її підігріву, оскільки споживачем таких послу фактично є енергопостачальне підприємство.
Тотожні за змістом висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 910/25309/13 від 17.06.2014 р., № 910/12480/13 від 19.12.2013 р. та № 5011-75/1129402012 від 21.11.2013 р.
Наявними у справі документами підтверджується постачання відповідачу питної (холодної) води та приймання стічних вод (як холодної так і гарячої води) з 01.10.2013р. до 30.06.2014 р. на загальну суму 775 931, 86 грн.
При цьому, судовою колегією не враховується обсяг води, поставленої для підігріву, оскільки на балансі відповідача відсутні теплові пункти (котельні).
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості у розмірі 775 931,86 грн.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 775 931,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 09479/2-05 від 09.03.2011р. щодо оплати холодного водопостачання та водовідведення, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Решту заявлених позивачем вимог судова колегія визнає необґрунтованими з наведених вище підстав.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Вищого господарського суду України №910/12464/13 від 24.03.2015 р.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 150 243,58 грн., 3% річних в розмірі 13 429,94 грн. та пені в розмірі 27 221,83 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанція, з відповідача правомірно стягнуто за період з 21.11.2013р. до 25.06.2014р. пеню в розмірі 18 607, 38 грн., 3 % річних в розмірі 8 305, 57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 91 353, 49 грн.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року у справі №910/25889/14 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року у справі №910/25889/14 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/25889/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 27.03.2015р.
Головуючий суддя П.В. Авдеєв
Судді В.В. Куксов
Т.В. Ільєнок