Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
04 березня 2015 року Справа № П/811/270/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача-1: Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, АДРЕСА_2
до відповідач-2: Державного кадастрового реєстратора Аліфонової Олени Володимирівни, АДРЕСА_2
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
секретаря судового засідання - Черної О.Ю.,
відповідача-2 - Аліфонової О.В.,
представників:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача-1 - Джус С.С.,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, Державного кадастрового реєстратора Аліфонової Олени Володимирівни про:
- визнання незаконним та скасування рішення №3500064012014 від 20.12.2014 року про відмову у внесені відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру;
- зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області внести відомості про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до державного земельного кадастру;
- зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно розробленої технічної документації із землеустрою.
04 березня 2015 року в судовому засіданні представником позивача зменшено позовні вимоги, а саме - він просив суд не розглядати вимогу про зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно розробленої технічної документації із землеустрою, оскільки вона є тотожною з позовною вимогою про зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області внести відомості про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до державного земельного кадастр (а.с.56).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він звернувся до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Рішенням НОМЕР_1 від 20.12.2014 р. державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки подані документи, на думку відповідача-2, не відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме ст. 24 Закону - заявником подано документи не в повному обсязі.
Позивач також стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем-2 не взято до уваги пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», яким встановлено, що у разі, якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розміщений житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тому забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.
Відповідачем-2 до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки його дії та винесене рішення, як державного кадастрового реєстратора, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.25-28).
18.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Кіровоградському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться під її нерухомим майном, що знаходиться у АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором Аліфоновою О.В. було розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20.12.2014 р. (реєстраційний НОМЕР_1) разом з доданими до неї документами та винесено рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки НОМЕР_1 від 20.12.2014 р. Відмова мотивована невідповідністю поданих документів вимогам, встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме - ст.24 зазначеного Закону, оскільки на думку реєстратора, заявником подано документи не в повному обсязі. Додатково державним кадастровим реєстратором в своєму рішенні рекомендовано позивачу надати рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою (а.с.10).
Відповідно до ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 р. (далі Закон №3613) державним земельним кадастром є єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №3613 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №3613 під державною реєстрацією земельної ділянки слід розуміти внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Таким чином внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, що становлять державну реєстрацію земельної ділянки, здійснюється у своїй сукупності оскільки є двома частинами однієї дії та не можуть бути проведені окремо, в тому числі і за окремими заявами, що підтверджено в судовому засіданні Державним кадастровим реєстратором Аліфоновою Оленою Володимирівною.
Відповідно до п.3 ст.24 Закону №3613 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:
- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
- власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
В судовому засіданні державний кадастровий реєстратор Аліфонова О.В. повідомила суду про те, що оскільки ОСОБА_1 не надано для проведення державної реєстрації земельної ділянки рішення органу місцевого самоврядування (Кіровоградської міської ради) про надання їй дозволу на розроблення документації із землеустрою, у реєстратора були наявними підстави для відмови в такій державній реєстрації за ч.6 ст.24 Закону №3613 - подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613, у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи, в тому числі рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
На запитання суду в судовому засіданні про те, чому кадастровим реєстратором не взято до уваги зміст пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613, Аліфонова О.В. пояснила, що подані на реєстрацію земельної ділянки документи не містили доказів того, що позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться на даній земельній ділянці.
Частиною 4 статті 24 Закону та пунктом 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 р. (далі Порядку) передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Відповідно до п.5 ст.24 Закону та п.111 Порядку державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки або здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Відповідно до п.6 ст.24 Закону підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Судом встановлено, що позивачем до управління Держземагенства у Кіровоградському районі разом із заявою про держреєстрацію земельної ділянки було надано наступні документи:
- документацію із землеустрою у 3-х примірниках,
- електронний документ,
- копію документа про присвоєння податкового номеру;
- копію документа, що посвідчує особу (а.с.9).
Відповідно до змісту Технічної документації, а саме - п.9 Переліку документів, що містить Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складовою такої документації є правовстановлюючі документи громадянки ОСОБА_1, зокрема, копія договору купівлі-продажу 7/10 частини домоволодіння від 17.08.2006 року, договору купівлі-продажу 3/10 частини домоволодіння від 12.12.1989 року та копія довідки про належність нерухомого мані №24299 від 06.02.2008 року, виданого ОКП "КООБТІ" (а.с.25-28).
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить вказівки про те, що ОСОБА_1 надано не в повному об'ємі Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме - що нею не надано документи, що передбачені п.9 її переліку, а тому посилання реєстратора в цій часині є безпідставним (а.с.12).
Окрім цього, Аліфонова О.В. повідомила суду, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613 передбачає лише можливість присвоєння за заявою власників будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) лише кадастрового номера на таку земельну ділянку. Натомість складовими державної реєстрації земельної ділянки є її формування, та присвоєння кадастрового номера.
Суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки, як описано вище, внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, що становлять державну реєстрацію земельної ділянки, здійснюється у своїй сукупності оскільки є двома частинами однієї дії та не можуть бути проведені окремо, в тому числі і за окремими заявами (як то власника землі про формування земельної ділянки та особи, якій належить нерухоме майно, що на ній розташоване, про присвоєння кадастрового номера). При цьому дані обставини підтверджено в судовому засіданні Державним кадастровим реєстратором Аліфоновою Оленою Володимирівною.
Згідно ч.3. ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд вважає, що державним кадастровим реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не взято до уваги факту наявності права власності у позивачки на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, та, як наслідок, не враховано змісту пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613 що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.
Однак вимоги позивача про зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області внести відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру (здійснити державну реєстрацію земельної ділянки) є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.6 Закону №3613 ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно ч.2 ст.7 Закону №3613 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, належать здійснення державної реєстрації земельних ділянок.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області внести відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру не можуть бути задоволенні з огляду на те, що дані повноваження виключно належать такому органу, що виключає можливість здійснення їх судом. Тому суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159- 163, 167, 267 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області Аліфонової Олени Володимирівни №3500064012014 від 20 грудня 2014 року про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
3. Зобов'язати Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0628 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та додані документи і прийняти відповідне рішення.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду С.В. Дегтярьова