Справа: № 826/15392/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
24 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
при секретарі: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України, про стягнення простроченої заборгованості,-
ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України, про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 3 541 852,00 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.1998р. №109 «Про виділення коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України для придбання засобів захисту працівників шахт» надано підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості, фінансову допомогу в сумі 15,6 млн. гривень для придбання найнеобхідніших засобів індивідуального та колективного захисту працівників.
Дію вказаної постанови продовжено на 1999 рік з метою завершення фінансування передбаченого нею придбання найнеобхідніших засобів індивідуального та колективного захисту працівників шахт, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999р. №566.
Вказану фінансову допомогу надано на зворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах договору про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.
ГУ ДКС України у м. Києві звернулося з листом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.10.2012р. №06-08/5134-13239, в якому повідомило, що останньому для ведення претензійно-позовної роботи про стягнення простроченої перед державою за кредитами заборгованості необхідно звернутися до Міненерговугілля про стягнення простроченої заборгованості у розмірі - 3 541 852,00 грн.
В зв'язку з несплатою боргу на виконання ст. 59, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено на податкову адресу Міненерговугілля податкову вимогу №5255 від 25.10.2012р. та рішення про опис майна у податкову заставу №5255/24-128 від 25.10.2012р.(а.с. № 10)
Вказана податкова вимога отримана відповідачем 14.12.2012р., в адміністративному чи судовому порядку оскаржена не була. (а.с. № 11)
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
3 метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановив «Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» від 02.03.2011р. № 174 (надалі - Порядок №174).
Згідно даного Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Міністерством фінансів України та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.
Відповідно до п.1 Порядку №174 дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.
Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.
Так, відповідно до п. 9,10 Порядку №174 Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.
З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: - інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; - нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.
Відповідно до п. 15 Порядку №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДКС України у м. Києві на виконання вищезазначених норм звернулось до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із поданням №1050 від 13.06.2014р. про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості із Міненерговугілля у розмірі 3 541 852,00 грн.
У відповідності до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В зв'язку з несплатою Міненерговугілля боргу на виконання ст. 59, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України позивачем направлено на податкову адресу Міненерговугілля податкову вимогу № 5255 від 25.10.2012р.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Борг по простроченій заборгованості у розмірі 3 541 852,00 грн. відповідачем не сплачено та існує більше 60 днів з дати надсилання йому податкової вимоги. Причому відповідачем не заперечувалась наявність зазначеного боргу та не ставиться під сумнів його розмір.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача змінив думку з цього приводу, не надавши суду доказів, що підтверджують його сумніви.
Відповідно до Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.12.2013р. №853, банки подають відомості про відкриття/закриття рахунків платників податків, власних кореспондентських рахунків в електронному вигляді засобами електронної пошти Національного банку України на адресу органів державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Міненерговугілля (код ЄДРПОУ 37471933) має в банківських установах наступні рахунки: Державна Казначейська служба України» м. Київ МФО 820172, -р/р 31252221278449 (українська гривня); -р/р 31255221178449 (українська гривня); -р/р 31259221378449 (українська гривня); -р/р 35216021078449 (українська гривня); -р/р 35221221078449 (українська гривня); -р/р 35220114078449 (українська гривня); -р/р 35222316078449 (українська гривня); -р/р 35213002078449 (українська гривня); -р/р 35211004078449 (українська гривня); -р/р 35212003078449 (українська гривня); -р/р 35214001078449 (українська гривня); -р/р 35224110078449 (українська гривня); -р/р 37115014004110 (українська гривня); -р/р 37119009004110 (українська гривня); -р/р 37119010004110 (українська гривня); -р/р 37312011004110 (українська гривня); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 -р/р 25301010057483 (євро); -р/р 25204010057483 (євро).
Враховуючи усе вищезазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення простроченого боргу з Міненерговугілля у розмірі 3 541 852,00 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, не заслуговують на увагу твердження представника відповідача, що Міненерговугілля не виступало позичальником бюджетних позик у 1993-1998 роках, оскільки створене у 2010 році, згідно Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010, виходячи з наступного.
Дійсно, кошти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.1998р. №109 виділені Міністерству вугільної промисловості України.
Згідно Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля), шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України.
Згідно з п. 5 Указу Президента міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Таким чином, Міненерговугілля є належним відповідачем по справі, як правонаступник усіх прав та обов'язків Міністерства палива та енергетики України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Н.І.Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2015 року.
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.