16 березня 2015 року 810/954/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доРеєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області
проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.09.2014 №15656429 та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2014 №362/1580/14 визнано право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2.
У судове засідання, призначене на 16.03.2015, з'явився позивач та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2014 у справі №362/1589/14 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказане судове рішення набрало законної сили 21.07.2014.
Згідно рішення Васильківської міської ради Народних депутатів від 23.12.1993 "Про перейменування та відновлення назв вулиць міста" вулиця Народовольців перейменована на вулицю Зарічну.
З метою проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок позивач 03.09.2014 звернувся до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
За результатами розгляду вказаної заяви 09.09.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Дєєво. І.М. прийнято рішення №15656429, яким було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
В даному рішенні від 09.09.2014 відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, які їх посвідчують, а саме: згідно рішення "Про перейменування та відновлення назв вулиць міста" шостої сесії двадцять першого скликання від 23.12.1993 вулиця Народовольців перейменована на вулицю Зарічну. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2014 №362/1589/14 право власності визнано на житловий будинок, що розташований по вулиці Народовольців.
Проте, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до визначень ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 №868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема серед іншого, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
Аналіз положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно свідчить про те, що вчиненню реєстраційної дії передує встановлення державним реєстратором відповідності заявленого права і поданих документів відомостям, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також інформацією, що надійшла на запит від інших органів державної влади.
Як було встановлено судом, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2014 у справі №362/1589/14 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно рішення Васильківської міської ради Народних депутатів від 23.12.1993 "Про перейменування та відновлення назв вулиць міста" вулиця Народовольців перейменована на вулицю Зарічну.
Судом в ході підготовчого провадження було встановлено, що позивачем до відповідача було подано разом із рішенням суду рішення Васильківської міської ради Народних депутатів від 23.12.1993 "Про перейменування та відновлення назв вулиць міста".
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із неможливістю встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса об'єкта нерухомого майна, зазначена в заяві, не відповідає адресі, що зазначена в рішенні Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2014 у справі №362/1589/14.
Проте, відповідач дійшов висновку про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з підстав розбіжностей адреси об'єкта нерухомого майна, зазначеної в заяві та адреси, що зазначена в рішенні суду.
Однак, відповідно до п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів, тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником, або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
В той же час, судом встановлено, що наданими позивачем документами підтверджується перейменування вулиці міста Василькова Народовольців на вулицю Зарічна.
Отже, позивачем подано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.
Пунктом 28 Порядку №868 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, визначений у ч. ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а ч. 4 даної статті прямо заборонено відмовляти у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.09.2014 №15656429 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності відноситься до виключної компетенції органів державної реєстрації прав, тому судом при розгляді справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких органів не можуть прийматись рішення про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності.
Тобто з викладено слідує, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене та з урахуванням встановлення судом протиправності рішення відповідача від 09.09.2014 №15656429 вказаний об'єкт нерухомості підлягає державній реєстрації та, як наслідок, підлягають внесенню відповідні записи до Державного реєстру прав.
Тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 03.09.2014 заяву про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій при винесенні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.09.2014 №15656429.
Зобов'язати Реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 03.09.2014 заяву про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.