23 березня 2015 року 810/1035/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправним та скасування наказу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області визнання протиправним та скасування наказу від 11.03.2015 №85 "Про проведення планової перевірки".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ є незаконним, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014 визначено, що з 1 січня 2015 року заборонено проведення перевірок суб'єктів господарювання у 2015-2016 роках за умов отримання ними обсягу доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України та без заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що норма, на яку посилається позивач, набрала лише чинності, а не вступила в законну силу. Також просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
У судове засідання, призначене на 23.03.2015, з'явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 березня 2015 року начальником Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ №85 "Про проведення планової перевірки".
Згідно даного наказу доручено з 23.03.2015 провести терміном 10 робочих днів планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі п. 77.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно затвердженого плану-графіку документальних перевірок на І квартал 2015 року.
Позивач вважає, що наказ, яким ініційовано планову виїзну документальну перевірку, суперечить вимогам чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Відповідно до п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
З аналізу даних правових норм слідує, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на проведення планових виїзних перевірок, призначення яких здійснюється за наявності затвердженого плану-графіку шляхом винесення відповідного наказу.
В той же час, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Так, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи за 2013 рік та за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, за 2013 рік становить 1504750,66 грн. та за 2014 рік становить1029030,23 грн., тобто менше 20 мільйонів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.
До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на проведення планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Так, виносячи наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки, який є правовим актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов'язки для особи, якій він адресований, податковий орган зобов'язаний діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин та підстав, що мають значення для прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що ініціювання податковим органом документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті наказу від 11.03.2015 №85 діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаному припису відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про проведення планової перевірки позивача винесений незаконно та протиправно.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.03.2015 №85 "Про проведення планової перевірки".
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.