24 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/712/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Воєдило Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач -1) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач -2), в якому просить суд: визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 30.11.2014 до в/ч НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч НОМЕР_1 ; визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 (додаток №1) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4475,48 грн.; стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 4475,48 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу від 18.03.2014 № 32 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 він був призваний на військову службу по мобілізації та був призначений на посаду «офіцер відділення офіцерів запасу і кадрів». Згідно наказу від 05.09.2014 №51 командувача ОК «Північ» був призначений на посаду «старший офіцер ОМР». Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 (зі змінами) та наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 (зі змінами) громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави. Однак, позивач зазначає, що його не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України. Відповідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 №575 (додаток №1), за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, позивачу належить до виплати 4475,48 грн. грошової компенсації замість встановлених норм харчування, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог на просив суд: визнати неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати йому нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 №575 (додаток №1), за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 3435,90 грн. та стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь нараховану грошову компенсацію в сумі 3435,90 грн. В решті позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник в/ч НОМЕР_1 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що у період з 18.03.2014 по 31.11.2014 витяги з наказів військових комісарів ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , або будь-які інші документи про зарахування позивача до списків особового складу частини та постановку на продовольче забезпечення або про виплату йому грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 загальновійськова до в/ч НОМЕР_1 не надходили. Отже, представник вважає, що службові особи в/ч НОМЕР_1 не мали можливості та не зобов'язані були вчиняти жодних дій щодо забезпечення позивача триразовим харчуванням за рахунок держави як особі, мобілізованої на особливий період, або виплати грошову компенсацію замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі. В наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з метою приведення власної діяльності до вимог законодавства України та відновлення порушених прав позивача наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 . Враховуючи неможливість забезпечення гарячою їжею позивача, приймаючи до уваги пункт 2.10. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, було прийнято рішення про виплату позивачу грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 - загальновійськова за період з 18.03.2014 по 30.11.2014. Вказаний наказ був направлений на адресу в/ч НОМЕР_1 .
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Наказом від 18.03.2014 № 32 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «офіцер відділення офіцерів запасу і кадрів Чернігівського ОМВК» (а.с. 5).
Згідно наказу від 05.09.2014 №51 командувача ОК «Північ» ОСОБА_1 був призначений на посаду «старший офіцер ОМР», що підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 (а.с.6).
Судом встановлено, що позивача з 18.03.2014 не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при в/ч НОМЕР_1 , в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.
Відповідно до наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 №575 ОСОБА_1 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, в сумі 3435,90 грн. (додаток №1) (а.с.18-19, 20).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми N 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство» Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 до в/ч НОМЕР_1 .
Як вбачається з наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 (додаток № 1) (а.с. 18-19, 20), за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, в/ч НОМЕР_1 повинна виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 3435,90 грн.
Крім того, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/31/82) зазначено, що втрата доходів на загальну суму 2446343,18 грн. (бюджетом 366951,48 грн. та фізичними особами на суму 2079391,70 грн.) було допущено внаслідок не нарахування та не виплати грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.032014 по 30.11.2014. В термін до 26 січня 2015 року організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн.
Також про необхідність організування відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлялось в телеграмі командиру в/ч НОМЕР_1 від 20.09.2014 (а.с. 21).
Таким чином, враховуючи те, що наказ ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10.12.2014, а також своєчасну невиплату позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 3435,90 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правомірні та підлягають задоволенню.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не зарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 30.11.2014 до військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 № 575 (додаток №1) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 3435,90 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 3435,90 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис В.І. Д'яков
З оригіналом згідно.
Суддя В.І. Д'яков