04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" березня 2015 р. Справа№ 911/5237/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Лихопьок Д.Л.
від відповідача - Коваленко В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015 (суддя - А.Р. Ейвазова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест"
про визнання правочину недійсним
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2015 по справі №911/5237/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015, колегією суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 24.03.2015.
10 березня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги та клопотання про призначення експертизи.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, відповідно до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №911/5237/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 виправлено описку допущену в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 по даній справі.
В судове засідання 24.03.2015 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення експертизи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи та доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015.
Колегія суддів розглянувши клопотання представника позивача про проведення судової експертизи, прийшла до висновку про його необґрунтованість, оскільки питання поставлені в зазначеному клопотанні щодо ведення бухгалтерського обліку та дотримання податкового законодавства, не впливають на чинність спірного договору.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
20 березня 2011 року між ТОВ "Артпласт Інвест" (орендодавець) та ТОВ "Артпласт Трейд" (орендар) укладено договір №01/03/11 оренди приміщення (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач передає у строкове платне володіння та користування нежитлове складське приміщення загальною площею 535м2, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, промисловий майданчик "Карат", буд. 2.
Згідно з п.1.2 Договору об'єкт оренди передається для використання для складування продукції та сировини.
Пунктом п.5.2 Договору встановлена орендна плата в розмірі 154 080грн з ПДВ за 12 місяців із сплатою поквартально.
Строк дії договору оренди - 24 місяці з моменту підписання акту (п.4.1 Договору).
Додатковою угодою від 20.04.2011 до Договору сторонами внесені зміни та доповнення.
Згідно з додатковою угодою від 23.02.2012 сторони за взаємною згодою вирішили припинити дію договору з 23.02.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, ТОВ "Артпласт Інвест" (орендодавець) передав товариству "Артпласт Трейд" (орендар) в тимчасове платне володіння та користування на строк 24 календарних місяців нежитлове складське приміщення загальною площею 535,00 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Вишгород, промисловий майданчик "Карат", б.2. Вартість оренди сторонами визначено в сумі 12840,00 грн. на місяць, орендна плата сплачується поквартально, згідно з попередньо виставленими рахунками-фактури.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вищезазначений договір оренди є удаваними та насправді приховує правочин з передання в безоплатне користування, оскільки обидві сторони засновані та перебували під керівництвом одних і тих самих осіб.
Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними") за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК, має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що зазначено в ч. 1 ст. 627 ЦК України.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Відповідно до 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
На підтвердження доводів викладених, в позовній заяві, позивачем надано суду висновок аудиторської перевірки, проведеної ТОВ „Аудиторська Фірма Аудит-Комп" для ТОВ „Артпласт Трейд", в особі арбітражного керуючого Лихопьок Д.П.
Як вбачається із зазначеного висновку, аудитором не отримано достатньо доказів, щоб впевнено відповісти на поставлене запитання про відповідність відображення податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ ТОВ „Артпласт Трейд" та підтвердження повноти взаємовідносин з ТОВ „Артпласт Інвест" за період з 01.03.2011 року по 01.03.2012 року. У висновку аудитора зазначається, що дані, отримані на підставі вивчення первинної бухгалтерської документації, не відповідають відображенню податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Артпласт Інвест" за період з 01.03.2011 року по 01.03.2012 року. Однак, неможливо встановити, ТОВ „Артпласт Трейд" добровільно відмовилося від права на податковий кредит, чи фактичні взаємовідносини між вищезазначеними підприємствами є іншими, ніж відображені в первинних бухгалтерських документах.
Як вбачається з податкових декларацій ТОВ "Артпласт Інвест" (індивідуальний податковий номер - 337443726553) за березень 2011 року - березень 2012 року (Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податного кредиту у розрізі контрагентів), в податковій звітності відповідача відображені у графі "податкові зобов'язання" операції у кожному місяці відповідного періоду з ТОВ "Артпласт Трейд" (індивідуальний податковий номер - 372664310089).
Місцевим господарським судом встановлено, що окрім спірного договору оренди, між сторонами існували інші договірні відносини, відповідно до яких позивач виступав як платник (ще три договори оренди, договір поставки тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, при співставленні даних, зазначених в податкових деклараціях позивача та відповідача, судом встановлено, що останні містять розбіжності в сумах за відповідні періоди.
В той же час, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що за певні періоди, зокрема квітень 2011 року, травень 2011 року та червень 2011 року, дані внесені в податкові декларації могли містити дані саме щодо договорів оренди приміщень, у т.ч. за спірним договором, оскільки податкового кредиту з договору поставки №20-03-01 від 20.03.2011 у відповідному місяці не було.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що між сторонами існували інші договірні відносини, зокрема з договорів оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відносини сторін за спірним договором фактично відповідали тим відносинам, які визначені таким договором - платному користуванню майном.
Крім того, 23.02.2012 між ТОВ "Артпласт Інвест" та ТОВ "Артпласт Трейд" укладено договір №03/02 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до умов Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами зараховані взаємні однорідні зобов'язання на загальну суму 1848367,09грн, строк виконання яких настав, а саме:
- зобов'язання ТОВ "Артпласт Інвест" перед ТОВ "Артпласт Трейд" за договором №20-03-11 від 20.03.2011 щодо оплати поставленого товару;
- зобов'язання ТОВ "Артпласт Трейд" перед ТОВ "Артпласт Інвест" за договорами оренди приміщення №01/03/11 від 20.03.2011, №02/03/11 від 20.03.2011, №05 від 20.03.2011; договором оренди офісного інвентарю №06 від 20.03.2011; договором оренди обладнання №04 від 20.03.2011.
Отже, вищезазначений договір, також підтверджує намір сторін на платне користування майном за спірним договором
Колегія зазначає, що питання належного складання сторонами податкової звітності та правильного відображення даних у такій звітності, на які посилається відповідач не спростовує наміру на виникнення відносин, які визначені спірним договором
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що намір сторін на платне користування майном за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди приміщення №01/03/11 від 20.03.2011.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015 по справі №911/5237/14 - без змін.
Матеріали справи №911/5237/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2015