04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" березня 2015 р. Справа№ 910/334/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Пашкіної С.А.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Демура І.В.
від відповідача - Дяденко Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 (суддя - Отрош І.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург Трейд"
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк
Розвитку"
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 по справі №910/334/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015, колегією суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 24.03.2015.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, відповідно до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №910/334/15-г призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
24 березня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 24.03.2015 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
07 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Банк Розвитку" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металург Трейд" (клієнт) укладено договір банківського поточного рахунку № TF.18254.002 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору банк відкрив клієнту мультивалютний поточний рахунок № 26007000000879.
Згідно з п. 1.1 Правил проведення операцій та обслуговування поточних рахунків (невід'ємна частина договору), банк відкриває клієнту поточний рахунок (в національній та/або іноземній валюті) для приймання та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, відповідно до цього Договору та законодавства України.
Відповідно до п. 1.5 Правил проведення операцій та обслуговування поточних рахунків, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку (рахунках) з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком примусового списання коштів та накладення арешту (тимчасового призупинення операцій) уповноваженими органами у випадках, передбачених законами України.
Пунктом 2.4 Правил проведення операцій та обслуговування поточних рахунків, банк виконує доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного дня; після операційного часу банк виконує: наступного операційного дня або в день їх надходження за умови технічної можливості згідно тарифів банку.
Також, між сторонами укладено чотири Додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до Договору банківського поточного рахунку №TF.18254.002 від 07.12.2011.
Місцевим господарським судом встановлено, що 03.12.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку №26007000000879 та просив перерахувати залишок коштів на рахунок № 260089610 в Публічному акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк".
Також, позивачем подано відповідачу платіжне доручення № 891 від 02.12.2014 на суму 485741 грн. 96 коп., заява про продаж іноземної валюти або банківських металів № 008 від 02.12.2014 на суму 540 дол. США 00 центів та платіжне доручення в іноземній валюті №040 від 02.12.2014 на суму 540 дол. США 00 центів.
Однак, відповідач мультивалютний рахунок №26007000000879 не закрив, залишок грошових коштів в розмірі 485741 грн. 96 коп. та 540 дол. США 00 центів на рахунок, вказаний позивачем у платіжних дорученнях, не перерахував, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Національного банку України №743 від 27.11.2014 віднесено Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" до категорії неплатоспроможних.
Згідно з частиною 2 статті 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №132 від 27.11.2014, з 28.11.2014 в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36 статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що юридична особа не є вкладником.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Частиною 3 ст.1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
На підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Однак, в зв'язку з введенням у відповідача тимчасової адміністрації, останній не виконав свої зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача.
Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Зважаючи на те, що суть договору банківського рахунку полягає в наданні банком послуг клієнту з обслуговування рахунків, до обов'язку банку входить зокрема, виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів та проведення інших операцій за рахунком, якщо тільки здійснення таких операцій не заборонено (зупинено) законом.
Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що позивач є кредитором відповідача за договором банківського рахунку від 07.12.2011, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем, в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.
Згідно з п. 20.6. вищезазначеної Інструкції банк, за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів, згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.
З вищезазначеного вбачається, що закриття банківського рахунку здійснюється після перерахування залишку грошових коштів, які на ньому знаходяться.
Отже, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що рахунок позивача, відкритий відповідно до Договору банківського поточного рахунку № TF.18254.002 від 07.12.2011 не може бути закритий без перерахування залишку грошових коштів, обмеження щодо здійснення якого діє в зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку".
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург Трейд" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 по справі №910/334/15-г - без змін.
Матеріали справи №910/334/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.А. Пашкіна
Н.Ф. Калатай
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2015