ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 березня 2015 року 12:50 № 826/16145/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу
За позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2014 року № 163/26-59-17-01.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог п.1 ч.2 ст.6, п.4 ст.1, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджується первинними документами про збитковість його діяльності у березні, липні, вересні та грудні 2012 року та, відповідно, про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за зазначені місяці.
Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення відповідача з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту не визначення ним суми доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок в березні, липні, вересні та грудні 2012 р. та не нарахування єдиного соціального внеску за вказані місяці. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2014 року № 96/17-01/НОМЕР_1, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:
п.198.4. ст.198.4 Податкового кодексу України, чим завищено від'ємне значення з ПДВ в 2012 р. в звітних податкових періодах: січні 2012 р. на суму 696 грн., лютому - 650 грн., березні - на 301 грн., квітні - 527 грн., травні - 546 грн., червні - 510 грн., липні - 510 грн., вересні - 530 грн., листопаді - 1173 грн., грудні - 643 грн. За результатами перевірки зменшено від'ємне значення ПДВ в 2012 р. на загальну суму 6086 грн.;
- п.1 ч.2 ст.6, п.4 ст.1, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, не визначено та не сплачено до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в березні 6329,63 грн., липні 6500,70 грн., вересні 6500,7 грн. та грудні 6689,47 грн. За результатами перевірки донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 26020,50 грн.
Перевіркою, крім іншого, встановлено наступне.
Позивач у 2012 році діяльність здійснював на загальній системі оподаткування та сплачував єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7%.
Для перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного соціального внеску використано: податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік та додаток 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності», банківські виписки, книга обліку доходів та витрат, звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями за 2012 р., інформація управління пенсійного фонду.
Перевіркою встановлено, що позивачем в гр.01 додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік зазначено, що ним отримано дохід від здійснення діяльності в сумі 261691,0 грн. протягом 12 календарних місяців та середньомісячна сума оподатковуваного доходу складає 21807,58 грн.; в гр.2 «сума чистого доходу, заявлена в податковій декларації» таблиці 1 звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями визначив отриманий чистий дохід в 8 календарних місяцях та визначено суму чистого доходу в розмірі 32711,35 грн.
Окрім того, дані книги обліку доходів та витрат «чистий дохід» не відповідають даним гр.2 «сума чистого доходу, заявлена в податковій декларації» таблиці 1 звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями.
Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем не визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок в березні, липні, вересні та грудні 2012 р. та не нараховано єдиний соціальний внесок з врахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок, що призвело до несплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26020,50 грн.
Виходячи з зазначеного, відповідачем на адресу позивача була скерована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2014 року № 162у на суму 26020,50 грн., яка позивачем не оскаржувалась, проте оплачена не була.
На підставі акта перевірки від 06.02.2014 року № 96/17-01/НОМЕР_1, відповідачем прийняте спірне рішення від 17.04.2014 року № 163/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу ї донараховано 26020,50 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 2602,05 грн.
Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Вважаючи рішення відповідача від 17.04.2014 року № 163/26-59-17-01 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду про його скасування.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).
Згідно п.2, 3, 4, 6 ч.1 ст.1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування, тобто є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Платники єдиного внеску, зазначені у п.2-14 ч.1 цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.2 ст.4 Закону).
Статтею 5 Закону закріплено, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до п.1, 2, 4 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно п.2 ч.1, ч.3, 4, 5 ст.7 Закону для платників, зазначених у п.4 ст.4 цього Закону, фізичних осіб-підприємців, (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно ч.11 ст.8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у п.4 та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п.2 та 3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Зі змістом ч.8 ст.9 Закону вбачається, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому, платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455 (надалі - Інструкція).
Згідно пп.3 п.2.1. платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За правилами п.4.5. Інструкції, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у пп.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 п.2.1 розділу II цієї Інструкції:
1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;
2) платники, визначені пп.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) п.2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Як Законом, так і Інструкцією, закріплено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону, п.6.2. Інструкції).
Згідно ч.4 ст.25 Закону та п.6.3.-6.6. Інструкції встановлено наступне.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача надсилалась вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2014 року № 162у на суму 26020,50 грн., проте оскаржена ним не була, що фактично, свідчить про визнання позивачем визначеного вимогою боргу. Сума боргу, визначена у вимозі від 17.04.2014 року № 162у позивачем оплачена не була.
Згідно ч.11 ст.25 Закону, п.7.2. Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи дані річної податкової декларації (річної звітності) позивача за 2012 рік, яка ним не уточнювалась у зав'язку з самостійно виявленими помилками, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача, покладених в основу прийняття спірного рішення та, відповідно, про правомірність рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2014 року № 163/26-59-17-01.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним спірного рішення від 17.04.2014 року № 163/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій