"29" січня 2015 р. м. Київ К/9991/36288/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Чайна компанія "АРТ-ТІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 у справі № 2а-16522/10/2070
за позовом Приватного підприємства "Чайна компанія "АРТ-ТІ"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Підприємством до суду заявлено позовні про скасування рішень від 22.11.2010 № 0009212301 та № 926, якими до нього державним податковим органом застосовано фінансові санкції у сумах 96 611,54 грн. та 6 800,00 грн. відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проводилася з порушенням процедури та порядку проведення перевірки. Зокрема позивач вказує на ту обставину, що перевірка проводилася за відсутності уповноваженої особи Підприємства, а адміністратор Смолякова О.М., у присутності якої була здійснена перевірка, у трудових відносинах з Підприємством не перебуває. Безпосередня присутність гр. ОСОБА_4 у приміщенні, де проводилась перевірка, була обумовлена трудовими відносинами з іншим суб'єктом господарювання (ФОП ОСОБА_5.), який здійснює підприємницьку у межах однієї торгової площі з позивачем. Відтак перевірка не може вважатися правомірною, а обставини щодо встановлених порушень, одержані у ході такої перевірки, є недостовірними.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено за доведеності порушень законодавства в діяльності позивача та відповідно правомірності застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
Скориставшись своїм правом на касаційне оскарження судових рішень попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою (з доповненням), в якій поставлено питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування касаційної скарги скаржник, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 06.10.2010 працівниками державного податкового органу на виконання плану - графіку перевірок та на підставі направлення на перевірку від 05.10.2010 проведено планову перевірку господарської одиниці позивача (магазину з реалізації продовольчих товарів) по пр. Леніна, 77 у м. Харків щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, у ході якої встановлено факти порушення пунктів 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 15 3 Закону України № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Порушення вимог Закону № 265/95-ВР полягало у проведенні розрахункової операції на суму 777,47 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, на 984,03 грн., та відсутності належного обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання (відсутні накладні на реалізуємий товар на суму 42 402,02 грн.), а Закону № 481/95-ВР - продаж алкогольних напоїв на розлив в об'єкті - магазині, який не належить до закладів громадського харчування.
Так, за змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону України від 04.12.1990 № 509- XII "Про державну податкову службу в Україні" перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст. 112 Закону № 509-XII.
При цьому слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення перевірки, визначена законом процедура проведення перевірки податковим органом не порушена, оформлені за наслідками проведеної перевірки матеріали (акт перевірки, акт відмови від підписання матеріалів перевірки, додатку до акту перевірки про опис наявних купюр та монет) не містять недоліків, які б позбавляли такі матеріали юридичної сили і доказовості, до проведення перевірки працівники контролюючого органу були фактично допущені, що підтверджується фактом отримання гр. ОСОБА_4 від імені Підприємства направлення від 05.10.2010 № 10686, у якому міститься її підпис.
Таким чином суди правомірно відхилили посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки.
Посилання позивача на відсутність трудових відносин з гр. ОСОБА_4, судом також обґрунтовано не взято до уваги, оскільки з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України порушення порядку здійснення розрахункових операцій є підставою для притягнення до відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.
З цих же підстав, суд правомірно відхилив доводи позивача про те, що у межах однієї торгової площі з Підприємством здійснює підприємницьку діяльність інший господарюючий суб'єкт, працівник якого допустив перевіряючих до перевірки та в присутності якого було проведено вказану перевірку.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Викладені в акті перевірки обставини є підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів - винесення рішень.
Таким чином, акт, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Підприємця, є належним доказом, який підтверджує факти допущених позивачем правопорушень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, виявлені порушення під час перевірки (проведення розрахункової операції на суму 777,47 грн. без використання РРО, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, на 984,03 грн.) підтверджуються актом перевірки від 06.10.2010. Вказані обставини підтверджуються й іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, власноручно складеним адміністратором ОСОБА_4. описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 1 910,00 грн., тоді як сума готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, склала 148,50 грн., а також встановленими у ході розгляду справи обставин стосовно того, що номенклатура реалізованого Підприємством товару на суму 777,47 грн. співпадає з номенклатурою товару, який знаходився в магазині. При цьому адміністратор, в присутності якої була проведена перевірка, будь - які заперечення з приводу зроблених в акті висновків не вносила, та позивачем у ході розгляду справи будь-яких доказів на спростування вказаних обставин надано не було.
Так, порядок проведення розрахунків визначено ст. 3 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачено п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції в розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).
Положеннями п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до наведеного суди обґрунтовано погодилися з висновком державного податкового органу про те, що відповідач не виконав вимоги пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, внаслідок чого до нього правомірно застосовано фінансові санкції у сумі 8 807,50 грн.
Цілком правомірним є висновок суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, і про законність застосування до позивача фінансових санкцій за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності відповідного статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів, у розмірі 6 800,00 грн.
Частинами 6 і 7 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності тільки за наявності у них ліцензії.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог ст. 15 3 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі 6 800,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, позивач за відсутності ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями на розлив здійснив реалізацію 50 гр. алкогольного напою, що також підтверджено наявною у матеріалах справи копією рахунку № 125 (а.с. 118).
Стосовно позиції судів про неналежний облік позивачем товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання через відсутність на момент здійснення перевірки оригіналів чи копій первинних документів щодо руху товарно-матеріальних цінностей між суб'єктами господарювання, якими в розумінні Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є видаткові і податкові накладні або документів про внутрішньогосподарське переміщення товару, але надані позивачем копії яких при розгляді справи в суді не взяті до уваги з підстав відсутності їх у приміщенні магазину під час перевірки, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 12 ст. 3, ст. 21 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Отже, з аналізу вищезазначеного вбачається, що положення Закону № 265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) на ведення такого обліку у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону № 996-XIV).
Приписами ст. 8 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, відповідно до законодавство та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV).
Відповідно до п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх в архів підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності мають зберігатися у сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
До документів, що є підставою для обліку товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Позивачем у ході розгляду справи в суді до матеріалів справи було надано підтверджуючі облік товарів документи (видаткові накладні, товарно - транспортні накладні), які були досліджені судами та копії яких долучені до матеріалів справи, але не взяті до уваги з підстав відсутності цих документів у приміщенні магазину під час перевірки.
Відповідно до наведеного та з урахуванням того, що покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів, висновок судів про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84 804,04 грн. є помилковим.
Враховуючи, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але до цих обставин неправильно застосовано норми матеріального права, судові рішення в частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Підприємства в цій частині.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну Приватного підприємства "Чайна компанія "АРТ-ТІ" задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 у справі № 2а-16522/10/2070 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Чайна компанія "АРТ-ТІ" про скасування рішення від 22.11.2010 № 0009212301 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84 804,04 грн. скасувати та в цій частині позовні вимоги Приватного підприємства "Чайна компанія "АРТ-ТІ" задовольнити. Скасувати рішення від 22.11.2010 № 0009212301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84 804,04 грн. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 у справі № 2а-16522/10/2070 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.О. Рибченко
В.П. Юрченко